Ов!
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Говорив піп на казанні:
«Був-то собі, – каже, – гай,
За тим гаєм – іще гаї,
А за ними – іще гай!
Там-то, – каже, – святий Юрій
Показав своє добро,
Як пришпилив змію люту
Та списою під ребро.
То змія вже і почула,
Що тут її буде смерть:
Лягла тілько, протягнулась
Та все собі пердь та пердь!»
А староста: «Ов, панотче!»
Аж узявся за чоло.
Мабуть, йому таке слово
Не до думки підійшло.
А піп йому: «Не «ов», дурню!
Бо що правда – то не див!
А ти, старий, аж би вс…ся,
Щоб тебе так пришпилив!»
14 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1896, ч. 19, стор. 366. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 142, звор. – 143.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 258.