Просьба
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Раз писали мужики
До свого владики:
«Архирею, – пишуть, – наш!
Ясний та великий!
Церква наша з давніх літ
Перейшла нінащо.
Кілько є у нас святих –
Всі стали ледащо.
Матір божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась.
Миколай від хробаків
Порохном узявся.
Сам спаситель на вратах
Поздовж перепався.
Миколая нам позволь
Наново зробити,
Матербожій через зад
Клин їден забити.
Апостолів всіх уряд
Дрючками зігнати.
Спасителя на вратах
Щоб на шпуги взяти.
А з Варварою уже
Нічого робити:
Коли вона здулась так,
То кажи покрити».
14 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1896, ч. 19, стор. 366. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 143 – 143, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 257.