Тілько допечи!

Степан Руданський

Ідуть собі парубки

На нічліг до гаю

Та й говорять, як господь

Гнав Адама з раю.

«Ото, – каже з них їден, –

Господь обізвався:

«Що ж, Адаме? виходи!

Де ти заховався?»

Мовчить Адам, а господь,

Серед раю саме,

Обізвався другий раз:

«А де ти, Адаме?»

Мовчить знову. І господь

Страшно розізлився:

«А чортяка б тебе взяв!

Де ти там зашився?»

«Тю на тебе! – всі кричать: –

Схаменись, небоже!

Де-то вже таки господь

Так сказати може?!»

«Та дурні ви! Ніби бог,

То вже й маслом маже?..

Аби тілько допекти –

То ще й не те скаже!»

8 мая [1859].

Примітки

Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том III. У Львові, 1897», стор. 88 – 89. Подається за першодруком, звіреним з автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 130 – 130, звор.

У автографі 15-ий рядок звучить непристойно.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 236.