Школяр
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Їде з ярмарку мужик,
Школяра здибає,
Підпив собі, неборак,
Ото і питає:
«Що ти, хлопче, за їден?»
– Я школяр, – той каже.
«А коли ти, – каже, – шкляр,
То сідай же, враже!»
Школяр собі не страшко,
Бере та й сідає,
А мужик сидить, мовчить,
Воли поганяє.
Далі в озеро звернув,
В саму середину,
Зупинився, воли п’ють;
Питає хлопчину:
«Що ти, – каже, – за їден?»
– Я школяр, панотче!
«Школяр, – каже, – а не шкляр
Та як настукоче!..
«Геть із воза, куди хоч,
Бісовий школяру!..»
Школяр поли підійняв:
– А що ж, господару!..
Як пускатися на дно,
Не псувати льоду;
Пустіть уже хоч з ярма
Скочити у воду!
«Не питайся!.. Куди хоч!..»
Мужик промовляє…
Тоді школяр по війї –
Притику виймає.
Перегнувся на ярмо,
Полових по шкурі…
Їде школяр на сухе –
Мужик у баюрі.
12 мая [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 8, стор. 180 – 181. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 133 – 133, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 238 – 239.