Війна
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Молотив раз у попа
Парубок Микита
Та якось там і украв
Цілу мірку жита.
Украв собі та й сховав…
Прийшло сповідатись –
Лихе його підвело
Попові признатись.
Лаяв, лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
Наостаток і сказав:
«Отак, бісів сину:
Поки жита не буде,
Була б тобі трясця! –
Поти тобі не буде
Сповіді й причастя!»
Ніщо діяти!.. Вночі
Згорбився Микита.
Потихенько попід тин
Несе мірку жита.
Приніс якось до сіней –
Хату відчиняє,
Стає, бідний, у кутку,
Пари не пускає.
А попові на той час
Не Микита сниться:
Його сонна обняла
Тлуста молодиця.
Пробудився сонний піп,
Мацнув молодицю,
Підійма на животі
Білую спідницю.
Та й говорить: «Уставай,
Нічого дрімати,
Іде турок на війну –
Москву воювати».
– Та ваш турок не біда! –
Каже чорноброва, –
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Що там було – звісна річ!
Кінчилося діло,
Аж Микита із кутка:
«Кахи!» собі сміло.
Піп схватився: «Хто то там?»
– Я, – каже Микита, –
Отсе, – каже, – вам приніс
Вашу мірку жита.
«А давно ж ти, – каже піп, –
До хати забрався?»
– А давно! ще на війну
Й турок не збирався!
«Неси ж, – каже, – то назад
Та спожий, на щастя,
А я тебе взавтра й так
Пущу до причастя…»
8 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том другий. У Львові, 1913», стор. 212 – 214 («Руська письменність»). Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 135 – 136.
У першодруку зміст приказки пом’якшено, текст скорочено.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 243 – 244.