«Зацвітуть угорі альбатроси…»

Герась Соколенко

1-а редакція

Зацвітуть угорі альбатроси

Сизим помахом бронзових крил.

І задуману пісню матроси

Піднесуть на полотнах вітрил.

Хвилі вдаром все чащим і чащим

Розколишуть на морі туман,

І кусатиме губи від щастя

Синьоокий стрункий капітан.

Труби вмиті промінням блискучим

Повертатимуть жерла на схід,

І стоятимеш довго на кручі

Ти рукою махаючи вслід.

І втираючи радості сльози,

Не забудеш як з палом чуття

На борту поклялися матроси

Полягти у борні за життя.