Дія перша. На переправі
Михайло Старицький
На першім плані від зрителів шинок; наліво – ряд тополь, а найближче – розложиста верба. Далі просто річка; на березі причал і порон. За річкою на узгір’ї видко Сорочинці.
Вихід І
Коло шинку на ганку: Цибуля, козаки, мішане, Хайка.
Коло порона: Юрба, цигане, подорожане, парубки, дівчата. Козаки (п’ють і співають).
Цибуля
Та була в мене Хвеська,
Жінка дуже лепська;
Що то за моторне:
Не проси – пригорне!
Хор
Сидить дід на печі, на печі, –
Бабка на припічку, не вечеряючи!
Цибуля
Попросиш цибулі –
Вона тиче дулі;
Попросиш водиці –
Вона лясь по пиці!
Хор
Сидить дід на печі, на печі, –
Бабка на припічку, не вечеряючи!
З шинку між куплетами чутно музику й сміх.
Коло порона.
1-й козак
Пускай воза!
Поронщик
Назад! Куди прешся!
1-й поронщик
А що, я тобі ярмарок цілий тут стоятиму, чи що?
Поронщик
Пождеш!
2-й козак
Та вже аж остобісіло!
Поронщик
На своїй спині не возитиму!
Соцький
(до баби).
Куди, бабо, прешся? Порона затопиш!
Баба
Та я худенька!
Соцький
Е, худенька, так гріхів на спині пудів з сотню!
Дехто
(сміючись).
Більше, дядьку! Вона з хвостиком!
Баба
Тьпху на вас!
Коло шинку. (Співають).
Цибуля
Та просив в неї кавуна,
А вона мені – стусана!
Та просив в неї диню,
А вона – за чуприну!
Хор
Сидить дід на печі, на печі, –
Бабка на припічку, не вечеряючи!
Xайка
А що, пани козаки! Може, ще горілки, меду?
Цибуля
А жінка там?
Xайка
Там, там, не турбуйтесь: вишнівочкою бавляться…
Цибуля
Так сип мерщі нам оковитої!
Xайка
Зараз!
(Біжить і вносить; підходить до других).
Коло порона.
Дівчина
(до Стася).
Чи ти не сказився? Мало з кручі не гепнула!
Стась
Ну, то що? Скупалася б, біліщою б стала!
Дівчина
Геть, к чорту!
Жінка
(до баби).
А що то, бабусю, несете?
Баба
Прядиво, голубко; воску на свічку треба.
Хвенько
(до чоловіка).
Гей ти, сива шапко, що в мішках?
Чоловік
Хліб святий!
Хвенько
Джа непсуй! Чи святий, чи грішний, – а який?
Чоловік
А тобі нащо?
Хвенько
А може, куплю?
Чоловік
Менжуй усе кіньми, а до хліба циганові – зась!
Хвенько
Не хочеш?! Передеру твого батька надвоє!
Поронщик
Перекидай вірьовку!! Гетьте од стерна! Не злягай, кажу!
Голоси коло порона: «Ой, задавите!», «Тріснуло щось!», «Закинь воза!», «Тпру!», «Чорти б убили твого батька!», «Прийми ноги!», «А куди ти?..» Гвар.
Цибуля
(до Хвенька).
Цигане, цигане! А оселедця не хочеш?
Хвенько
На сости парнеле, на кривокорди кар-куреле!
Цибуля
Забелькотав!
Хвенько
Сальця краще та чарку горілки! Акуратніще діло!
Дід
За шматок сала і батька продасть!
Хвенько
Гі, що ви думаєте? Який там у батькові смак!
Дехто
Ха-ха-ха! Ну й віра!
(Підносять).
Хвенько
А! Добре!
(Умина сало).
А що, свате, на продаж?
Цибуля
Не твій товар: капуста, огородина, кавуни, кабаки!
Хвенько
Хавка! Та купимо, все закупимо!
Цибуля
От бреше!
Хвенько
Брехати – не ціпом махати!
Усі
Ловко! Ну, що то вже за кодло!
Xазяїн
Купи у мене свиню!
Хвенько
Герджа! Шиби руку!
Хазяїн
На ярмарку.
Хвенько
Давай тут, кажу!
Хазяїн
Та свиня поросна…
Хвенько
Ой мамеле! Шиби принде руку: дам добрі гроші, настоящі, не хвальшиві!
Хазяїн
Тут не продаю, – на ярмарку…
Хвенько
Мій могорич! Хайко, горілки цуп!
Хазяїн
Та могорич могоричем, а торг на ярмарку.
Хайка вносить горілку, циган усіх частує, перебива руки; його б’ють по плечах; сміх.
Голос
(з того берега).
Та подавай порона, гов!
Поронщик
Не гукай, а тягти помагай.
Голос
(з того берега).
Хіба я птиця?
Дехто
(з порона).
Скакай у воду, пливи!
Другі
Або на ту бабу верхи сядь; вона відьма, – перенесе.
Сміх.
Вихід ІІ
Ті ж і Панько з Стасем.
Панько
(з Стасем обнявшись, зближаються до авансцени).
Нема! Трохи очей не посліпив, шукаючи!
Стась
Кого це? – Марини?
Панько
Ні, куди їй!
Стась
Так кого ж?
Панько
Там однієї дівчини з хутора. От, брате, ловка! Там очі, та щоб її чорти взяли! І така чепурненька… А коса – так нам двом повіситись можна!
Стась
Чи ба! Чиїх же вона?
Хвенько одходить трошки од шинку, придивляється навколо і ловить кілька слів Панька, та й знову до шинку, бреше нишком щось смішне.
Панько
Та то ж, що не знаю. Я її бачив ось на храму у церкві; та так вона з того часу перед очима й стримить, мов око запорошила. Оце й визираю: певно, на ярмарок ітиме.
Стась
Гай-гай! На чортзна-що тратити час. Та йдім краще до шинку, – чарчину, другу перекинути в горлянку.
Панько
Ні, після; боюсь її прогавити.
Стась
Та ти справді чи не здурів!? Я б зроду не проміняв чарки горілки на бабу!
Панько
Ну, а я, бачиш, ні.
Стась
Про-о-пащий же ти навіки!
(Махнув рукою і пішов у шинок).
Панько повернув наліво до авансцени і сів під вербою, поглядаючи осторонь.
Цибуля
(зареготавшись з усіма).
Та ну тебе к чорту! От бреше!
Другі
(під чаркою).
І де вони вчаться так шахрувати?
Хвенько
Гі! Мене й мамка привела на світ через шахрайство: батька ошукали жиди на шкапі, дак вони з досади смикнули добре окаянної (показує на горло), а через те вийшло… джала карде… от я з вами й балакаю!
Цибуля
Ха! Значить, ти сивухин син?
Другі
Го-го-го! Здорово!
Хвенько
А джерда! З того-то я й веселий такий, і хвацький на всі руки! Що не пливе – перейму, що не біжить – дожену, де не треба – уроджусь, на все добре пригоджусь!
(Співа).
Породила мене мати
На соломі, а не в хаті;
Годувала не сальцем,
А добрячим буханцем!
Ой лихо, не сальцем, а добрячим буханцем!
Гм-да-а-ла, да-лай-ла! Гм-да-а-ла, да-лай-лом!
Хоч ходив я без калошей,
А удавсь сандул хороший:
Кучерявий, огрядний
І на все тобі здатний!
Ой лихо, огрядний і на все тобі здатний!
Гм-да-а-ла, да-лай-ла! Гм-да-а-ла, да-лай-лом!
Чи купити, чи продати,
Чи що хоч променжувати,
Кого треба – одурить,
А кому, то й підсобить!
Ой лихо ж, той Хвенько, – циган спритний, не хвалько!
Гм-да-а-ла, да-лай-ла! Гм-да-а-ла, да-лай-лом!
Поронщик
Тягни! Навались!
Голоси: «Насилу рушив!», «Ну й миру!», «Аж боком риє!» Порон одплива. По дорозі знов підходять до пристані люде.
Xайка
(до Цибулі).
Там жінка вас кличуть! Плачуть, що ні з ким танцювати!
Цибуля
Уже пустила патьоки! Черкнула, стало буть, вщерть!
Xайка
Далібуг, ні: вони тільки вишнівочки, та слив’яночки, та тернівочки, та спотикачем запили… Цц! цц!.. така слічна господиня!..
Мокрина
(з-за кону).
Де мій старий? Хто ж мене приголубить, хто ж мене поцілує, хто ж зі мною в танець піде?
Цибуля
Xi! От тепер і возжайсь!
Xвенько
Авта карде! Я поможу вашу жінку ублаготворите… то й за городину зійдемось…
Ідуть.
Мокрина
(реве).
Ой сирота я!
Другі
Цікава сторія! Ходім!!
(Заходять у шинок).
Вихід ІІІ
Панько сам, а потім Xвенько.
Панько
(замислившись, співа).
Повій, вітре, на долину –
Там покинув я дівчину;
Повій, вітре, з полуночі –
Там покинув карі очі;
Повій, вітре, тишком-нишком,
Понад її білим ліжком,
Повій, вітре, озовися –
Чи спить мила, подивися!
Хвенько
(послухавши пісню, підбіга).
Шьо, бра, сумної завів, – хіба шкапа здохла?
Панько
Яка шкапа? Одчепись!
Хвенько
Яка? А та, що день біжить, а три дні лежить, море перескоче – хвоста не замоче!
(По плечу б’є).
Панько
Та в мене шкапи нема!
Хвенько
Ну, продавай воли сірі! Га? Шиби руку!
Панько
То шкапу, то воли! От уже кодло: вашому брату тільки б шахрувати та доброго чоловіка в шори брати!
Хвенько
Та ну, шьо там! Хрестись та молись та в болото лізь!
Панько
Одступись!
Хвенько
А я поможу, за дівчину…
Панько
Не лізь у вічі осою, бо як устану…
Хвенько
Тю-тю! Порожня в тебе шапка!
Панько
(встає).
Геть, сатано!
Хвенько
(одскакує).
Ой, ой! Гляди ж!!
(Набік).
Добрі воли. Як би їх видурити?
(Пішов).
Вихід IV
Ті ж і парубки та дівчата; потім Стась. По одході порона парубки і дівчата все надходять до причалу, паруються, купчаться мальовниче, а з шинку розлягається музика й сміх.
1-й парубок
Та чого ми тут зимуватимемо? Ходім краще до шинку, погуляймо!
1-а дівчина
А справді; ти нам музику поставиш.
1-й парубок
Панько он поставить: рушаймо!
(Зачина пісню; всі підхоплюють; останні два рядки кожного куплета співають двічі).
Ой знати, знати,
В кого єсть дочки:
Топтані стежечки
Через садочки!
Ой знати, знати,
Хто не жонатий:
Білеє личенько
Як у паняти!
Ой знати, знати,
Хто оженився:
Скорчився, зморщився,
Ще й зажурився!
1-а дівчина
(до Панька).
А ми оце до тебе: постав музику.
Панько
Не до музики!
1-а дівчина
Як не до музики, так до нас; а ми тебе подякуємо.
Панько
Малий клопіт!
1-а дівчина
А то що?
1-й парубок
Який тебе гедзь укусив?
Панько
Такий, що не сікайсь!
2-й парубок
Ого! Чи не люльку загубив?
1-й парубок
А мо, горілкою подавився?
Стась
(з шинку).
Ні, панове, утьопався!
Дехто
Овва! В кого? В кого?
Панько
Гей, держи мені язика за зубами!
Дівчата підбігають до Стася розпитувать.
Вихід V
Ті ж і циганка Груня. Груню, що раніш вийшла, здибав Хвенько і щось намовив; вона підходить до юрби з бубном, приспівуючи й пританцьовуючи, а Хвенько коло порона смішно займа ярмаркових людей.
Груня
(співа).
Я циганка-ворожбит,
Знаю, що в кого болить;
За дешевую ціну
Лихо всяке оджену:
Од любощних тих клопот
Маю зілля – приворот…
Гей, дівчата й парубки,
Витягайте п’ятаки!
Чих-ма, да-лай-ла,
Далай-ла, да-лай-ла!
Чих-ма, да-лай-ла,
Далай-ла, да-лай-ла!
Хор
(спільний).
Ану, відьмо, ворожи,
Тільки правду-но кажи,
Бо замісто п’ятака,
Одбереш ще кулака!
Панько
Ну, на штуку,
На ось руку,
Подивися – не сказися,
Та по правдоньці, чортихо,
Розкажи про моє лихо!
Хор
Гей, козаче, не у гнів, –
А ти справді ошалів!
Груня
Ой щасливий, уродливий,
Маєш привереду:
Всі дівки до тебе липнуть,
Як мухи до меду!
А ти оком зазирнув
На чужу дівчину!
Хор
От, коли б де здибать їх
Нишком коло тину!
Панько
Ну, та й відьма ж не мала:
Зразу одгадала!
А до мене дівка як,
От що ти брехала?
(разом – до наступної репліки Груні).
Чи моторна, не лиха
І мене чи покоха?
Груня
Та й дівчина ж та – краса!
Од вогню палкіша…
І вшпигне, як та оса,
І втече, як миша!
Вона б рада і за двір,
Так не пустить з дому звір!
Хор
Ну й найшов собі він птаха
Із-під звірячого даха!
Груня
Сам, козаченьку, не важся,
А з Хвеньком мерщі порадься!
Я циганка-ворожбит,
Кому ще чим засобить?
За дешевую ціну
Всяке лихо оджену!
Маю я зміїний зуб,
Що приверне всякий чуб,
Маю серце від котят –
Зведе з розуму дівчат!
Чих-ма, да-лай-ла, да-лай-ла, да-лай-ла! Гурт.
Гурт
Чих-ма, да-лай-ла, да-лай-ла, да-лай-ла-лом!!
Панько
Ну і кодло, – аж шкура говорить.
Стась
Ходім он туди на моріжок: хай гада!
Дехто
Ходім! Ходім!
(Заходять направо).
Вихід VI
Панько, Солопій і Хотина.
Хотина
Тату, не заходьте до шинку, бо мачуха сердитимуться.
Солопій
А я її боюся? Овва!
Хотина
Не дуже й овва! Як почнуть лаяти… та…
Солопій
А я не вмію лаяти? Ого! ще й як?! То мене часом лінощі обсядуть щелепами кивати та язиком махати, а то я б… ха!.. ще он як, а не чорзна-як!
Хотина
Та то ви за очі тільки…
Солопій
За очі, дурна! За очі?! І в очі, і на очі, і під очі… Мене тільки трудно розсердити, а то я…
(Перелякано).
А дивись, чи не видно ще воза?
Хотина
Та ні, он під горою стоять; вони ж прохали, щоб за брід розпитатись…
Солопій
Ага, ага! А де ж розпитатись: у шинок тра зайти.
Хотина
А господи, боже мій! Як ще розсердяться та повернуть віжки додому, а я й ярмарку зроду не бачила, на превелику силу впросилася…
Солопій
Що? Без мене поїде? Та я б її… ну, вже не знаю… а не доведи господи!.. Чи то не жінка?
(З страхом зирнувши на Панька).
Хотина
Та ні, то парубок якийсь… От, розпитайтесь у його…
(Уздрівши).
Ох, матінко!
Панько
(прислухавсь, а далі пізнав).
Вона, щоб я луснув, вона!
Солопій
Та що мені з хлопцем?.. Там поважніша кумпанія…
(Крадеться до шинку).
Хотина
Ой тату…
Панько
(сіпа її за рукав).
Та нехай іде!
Хотина
Ох, чого тобі?
Панько
(тихо).
Не бійся, серце, – я тобі лихого не скажу; а поки він черкне, хоч словом перекинемось.
Хотина
Одчепися, парубче, я тебе не знаю…
Панько
От штука, взнаєш!
Солопій заходить на ганок до шинку.
Хотина
І не в думці навіть!
Панько
Брешеш! А в церкві не стріляла оком?
Хотина
Не мала б на кого!
Панько
Ex, ти, дівко!
(Хоче обняти).
Та я б усю худобу оддав, щоб тебе поцілувати!
Хотина
Геть! Чи у вас тут всі такі придуркуваті?
Панько
Та за тобою здурієш!
Хотина
Отак пак!
Починають говорити тихо і відходять далі од шинку, – аж за вербу.
Вихід VII
Солопій, Хотина, Панько і Хвенько.
Розмова в цім виході ведеться разом; завважити тільки треба, що Мокрина і хазяїн говорять повагом, а Панько й Хотина хапливо. Тони й міра повинні бути різні.
Солопій
(то ступить у сіни, то назад).
Чи йти, чи не йти? І весело там, і пах такий добрий іде; але ні шеляга в кишені, та й жінка…
(Чухається).
От тобі й розваж! Хоч би знакоме що вийшло! А-а!
(Одходить од ганку далі направо).
З шинку виходить Мокрина з хазяїном і стає на ганку.
Мокрина
Та й думати нічого! Повісьте мене хоч за ноги. На отій гілляці щоб я гойдалася, як ковбаса перед різдвом в хаті, – коли продасте хоч мірку пшениці.
Хвенько
(підходить до Панька).
Ну що? Як воли?
Панько
Геть в зуби до чорта!
Хазяїн
Кого ти, тітко, морочиш? Привозу, крім моєї, катма!
Солопій
(тихо).
Говори собі, а в мене десять мішків єсть!
Хвенько
Ой, ой! Який сердитий; а не зна, яким способом з дівчиною побалакати!
Панько
Ти знаєш?
Хвенько
А хочеш: батько її зараз застряне в шинку?
Панько
Ну?
Хвенько
А про воли побалакаєш?
Панько
Побалакаю.
Хвенько
Гляди ж!
(Одходить і наближається до шинку).
Мокрина
Та тото-бо й є, що вже де замішається чортячина, то жди стільки проку, як од п’яного, вибачай, чоловіка!
Панько
А підеш за мене?
Хотина
Хто тебе зна, що ти й за чоловік?
Хазяїн
Яка чортячина?
Солопій
От тобі й на! Свят, свят з нами!
Панько
Ну, а глянь, як думаєш?
Хотина
(кокетливо).
Та зверху ще й так-сяк, а зсередини, може, на чорта схожий.
Панько сміється і щось нашіптує.
Мокрина
Яка?! А чи не чув?
Хазяїн
Ну, ну?
Мокрина
То-то, ну! Засідатель, бодай йому не довелося обтерти губ після панської наливки, одвів ярмарку прокляте місце, біля руїни, де чорти завели кубло!
Хазяїн
Що ти?
Панько
А ти мені он як упала! Чи присилати сватів?
Хотина
Мачуха не оддасть зроду.
Панько
Укоськаємо.
Хвенько
Вчора волосний писар ішов поночі біля руїни, а звідтіль як висунеться свиняче рило та як захрюка!
Мокрина
Ох, мені лишечко! Вони, вони! Бути лиху, бути! Ще, чого доброго, з’явиться червона свитка!
Солопій
Тікати мерщі, та й уже.
(Крадеться наліво).
Хазяїн
Яка червона свитка?
Хвенько
Ой, ой! І не питайтесь! Пропащий ярмарок!
(До Солопія, переймаючи).
Чоловіче добрий, куди ви? Зайдім до шинку: я все й без ярмарку куплю, дам добрі гроші! Щоб я дітей не бачив!
Солопій
Та ходім… поки не зайшло сонце… а то я… я нічого не боюсь… Ого! Мене злякаєш?!
Вихід VIII
Ті ж і Цибуля.
Цибуля
(виходить).
А-а, куме! Слихом слихати, видом видати; чи по волі, чи по неволі?
Солопій
Здоров, куме! Я б по неволі? На такого й напали?!
Мокрина
Яким чудом? Хівря пустила?
Солопій
Здорові, кумонько! Хівря там на возі!
Мокрина
О! Ну й гаразд; до нас же?
Хвенько
Шьо то за добре, що всі свої з’їхались!
Цибуля
А Що, куме, признайсь: боїшся здорово жінки?
Солопій
Я? Жінки? Та я її… вона в мене ось де!.. Хто б і боявся!? Ого! Ви ще мене не знаєте!
(Озирається з страхом).
Цибуля
Невже? Молодець!! Так з бабами й треба!
Хвенько
Авта до шинку! Я всіх на радощах частую. Гей, принди, Хайко!
Мокрина
Ходім, цигане, ходім!
(Співа).
Секстет
Ой ти кум, я кума,
Почаркуємось дарма;
Ох, горілочка тума,
Зведе всякого з ума!
Бо од пива болить спина,
А од меду голова!
Солопій
Ходім, ходім у шинок,
Нехай чорт бере жінок:
Як черкну я там, кума,
То й страху в мене катма!
Ой лихо, та й уже, –
Хай хто Хіврю стереже!
Цибуля
Я тепер розпережусь. –
З кумом вишняка нап’юсь!
Жінко, пий, хоч через край –
Тільки не плач, не ридай!
Хайка
Прошу чесную беседу:
В мене досить пива-меду,
І горілки, і вишнівки,
І слив’янки, і перцівки, –
Вдовольнити можна ріт…
Ой вей мір, усе те гіт!
Хвенько
Всіх, мосьпаноньки, трахтую;
Все, що маєте, купую:
І кобили, і лошата,
І цапи, і козенята,
І корови, і воли,
Бочки риби і смоли!
Виходять всі до шинку.
Панько
Моя ти зоре, моє ти горе, –
Попливем в човнику через те море!
Хай щогла має, хай хвиля грає –
А наше щастячко буде безкрає!
Хотина
Мій ти козаче, моє ти горе, –
З тобою, серденько, не страшне море;
Коли б пустили вкупі з тобою,
З хвилями й в бурю стала б до бою!
Вихід IX
Панько, Хотина, Стась, а далі парубки.
Стась
(виходить справа і бачить, що Панько з Хатиною обнявшись).
А, бач з ким він! Підхопив-таки кралю! Агов, хлопці!
Панько
Слухай! Ти приятель мені; але як здіймеш дівку на глум, то я тобі ребра переламаю!
Стась
Ще хто кому?!
Панько
Там уже побачимо!..
Стась
Так одчіпного дай: такий уже звичай.
Панько
За віщо?
Стась
За чужу дівку: постав музику нам і горілки відро.
Панько
Та то пусте!
(До Хотини).
Потанцюєш?
Хотина
Атож!
Панько
Гей, музики! Хайко, горілки сип!!
Стась
А-го-го!! Парубки і дівчата!
Виходять музики; підходять хлопці та дівчата. Музика починає грати. Танцюють.
Вихід X
Солопій, за ним Цибуля і Мокрина, виходять з шинку, а далі і другі.
Цибуля
Та куди ти, куме: ще жінки нема.
Солопій
Що мені жінка? Та бодай вона свій язик замість варениць ковтнула – мені байдужісенько! Овва! Велике цабе!!
Танці спинились.
Мокрина
І я танцюватиму, далебі, танцюватиму… з кумом піду!.. Щоб мене хрест убив, коли не піду; ти ще, може, старий собако, мене не пустиш, бо я така сирота!.. Нема кому заступитися! О-о-о!!
(Плаче).
Цибуля
Та йди танцюй, не реви тільки!
Мокрина
Я піду, з кумом піду!..
Солопій
А так… матері його ковінька! Начхав я на Хіврю…
Мокрина
Музико, шквар!
(Почина сама без музики приспівувати й танцювати з Солопієм).
Вихід XI
Ті ж і Хівря виїжджа на возі, конякою запряженим.
Хівря
(побачивши).
Ах ти, слинявий! Уже налигався! А йди-но сюди, макухо!
Солопій
Ой!! Жінка!! Ой сховайте мене, кумо, хоч під юпку… пропащий!!.
Мокрина
Лізь!
Цибуля
А куди!?
Хотина ховається за батька.
Стась
Розступіться!
Юрба розступається цоб і цабе.
Хівря
Стонадцять діж чортів тобі в пельку, п’янице! А щоб вони рогами тобі всю утробу понівечили; щоб у тебе горіло все, як під казанами у винниці!..
Дехто
Ну й лається ловко!
Стась
Здорово!
Панько
І як у неї, відьми, язик не заболить?
Хівря
А щоб ти подавився, заволоко паршивий! Щоб твого батька горшком по голові стукнуло! Щоб він на льоду підсковзнувся, антихрист проклятий! Щоб йому на тому світі чорти бороду осмалили!
Мокрина
Ох, я нещасна, не вмію так славно лаятись, як кумася!
Солопій крадеться до воза, дочка теж.
Панько
Ач, як лається! І не заціпить їй, бабі столітній.
Всі
Столітня! Ха-ха-ха!
Хівря
Столітня?! Ах ти, негідна тварюко! Та піди носа утри, шибеник! Я не бачила твоєї матері, а знаю, що шльондра, і твій батько…
Панько
(кинув болотом їй в пику).
На, з’їж!
Хівря
Ай, щоб тобі… І ти тут смієшся, ідоле?!
(За чуприну чоловіка).
А ти теж під шинками моргаєш?!
(Бере за косу Хотину).
Панько
От ускочив! Та це ж її мачуха!!
Фінал
[Можна завісу спускати і тут, виключивши музичний фінал. (Примітка М. Старицького)]
Хівря
(до дочки).
Ну, тепер запру у хату
Й носа виткнути не дам;
Ти дістанешся чортяці,
А не нашим парубкам!
(До Солопія).
А тобі обсмичу гирю
Й кочергою натовчу,
Пам’ятатимеш ти Хіврю,
Що довів тут до плачу!
Хотина
Та я знаю, що ви раді
Мене й в ложці утопить,
Щоб добром моєї мами
Свою пельку вгонобить!
Коверзуйте – та дарма:
Швидко збудусь я ярма!
Солопій
Я… я… та я… нічого…
Тут куми мене… їй-богу!.,
Й тебе просять на блини…
Ой за чуба не тягни!
Панько
Це мене нечиста сила
Ляпнуть в тещу підвела:
Ой пропала моя мила, –
Хоч тікай тепер з села!
Цибуля
А казав, що тобі воля.
Бачу – луплять, мов кота!
Мокрина
Он яке кумі роздолля!
Сирота, я сирота!
Хор
Ха-ха-ха! Гей, відьмо, відьмо!
До якої б’єш пори!
Помело давай, поїдьмо
Аж до Лисої гори!
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 301 – 317.