Дія друга. На ярмарку
Михайло Старицький
Ярмарковий плац. Позаду село. Праворуч оддалі руїна якась; коло неї коні, вівці, вози з усякою всячиною, там же, ближче до зрителів, віз Черевика під тином кумової садиби. Наліво ятки – з картинами, красним крамом, дріб’язком, шапками. Просто ближче: рундуки – бублейниці, прянишниці, сластьониці, за ними гори кавунів, динь. Спочатку вечір, а потім ніч.
Вихід І
Музична інтрада, впродовж якої іде ярмарочний гвар. Народ – хазяї, баби, парубки, дівчата, жиди, цигане – снуються, штовхаються, торгуються, перебивають руки – по ятках, коло возів. Німа сцена під музику. Впродовж цілої дії стоїть тихий гвар, поки головні персони ведуть розмову; а коли вони примовчують – гвар росте і всякий викрикує про свій крам.
Хівря, Хотина, Солопій, старці 4, посередині люде й крамарі.
Хівря
(до воза йдучи).
Бачила свого голубчика, Афанасія Івановича, кланялася: може, от-от надійде.
(До Солопія).
Ну, чого б я тут, як кілок перед очима, стирчала? Чад іще з голови не вийшов, чи що?
Солопій
Та я, жінко, що? Я нічого… я й сяду собі – мені що?
Хівря
Скажіть на милість – сяду! Це тобі не баштан, щоб горобців полохати! Узяла помічника, щоб гав ловив та витрішки продавав! Побила мене лиха та нещаслива година! Та ти б же пішов по ярмарку та прислухався б, як люде торгують, та прицінявся б…
Солопій
О, я зараз! Ще б не прицінився – ого! Мене й ошукають, якраз! Ти б тільки…
Хівря
Що? Грошей? Іди, іди… і без грошей, може, де з приятелями застрянеш!?
Солопій
Ну, як-таки не гріх, Хіврюшко? Що я, господи, боже ти мій…
Хівря
Та знаю, знаю!..
(До Хотини).
А ти чого похнюпилась, як свиня в дощ? Іди вже та за своїм батьком дивись, щоб не змок… та гляди мені…
Хотина
Або я що?
Хівря
Та ну-ну!!
Хотина з батьком пішли.
Слава богу, здихалась, а то ще помішали б!
Старець
(співа, приграючи на лірі).
По-дай-те, Христа ради, сліпенькому, незрячому; подайте, милостивці, каліці нещасному, за спасеніє душеньки, щоб ваша милостинька, як свічка, перед богом стояла, щоб за гріхи ваші бога благала; подайте за родителів ваших, подайте за діточок померших, подайте, благодітелі, подайте, рачителі!
Дехто кида гроші.
Коло крамниці з картинами.
Баба
(з дитиною).
Що ж воно таке? І не розберу.
Купець
Не видишь, што ль? Геєна огненная, пекло: вот черти вашего брата за косы тянут…
Баба
Ох, страховина яка! Прости господи согрішенія наші!
(До дитини).
Цить, не плач! Бач, яка кака намальована! Зараз з’їсть!
Купець
А вот египетская царица Семирамида.
(Показує).
Баба
І мені Єгипетську треба… тільки не Соромиду, а Магдалину…
Купець
Так вот, на! Смотри, какая важная!
Баба
Чого ж вона верхи?
Купець
Дура! Есть пешая, есть и конная!
Хотина
(до батька, що ще наліво тиняється).
Тату, ходім он туди, до крамниці… там такого., я зроду не бачила!
Солопій
Та що ж без грошей… мені он треба… ну й де той кум?..
Хотина
Господи, до свиней тягнуть!
Заходять.
Бублейниця
Бублики, бублики гаряченькі!
Сластьониця
По сластьоне! По сластьоне!
Прянишниця
Купіть, тіточко, суслик!
Хлопчик
(до матері).
Мамо, коника!
Стась
(до дівчини).
Хочеш козака з золотою головою? Шага не пожалую!
Дівчина
Значить, така вам ціна! Дешеві!!
Панько
(до Стася).
Не бачив моєї дівчини, Хотини?
Стась
Учадів-таки!
Панько
Не бачив, питаю?
Стась
Ти он краще купи їй що, коли наваживсь… а я пошукаю…
Панько
Ну-ну! Зроби ласку!
Стась
Тільки я одіб’ю!
Панько
Овва!
Коло крамниці з красним крамом.
Жінка
Та беріть копу з шагом!
Купець
Што ты, тетка! За такой платок две копы мало! Право слово! Ты вот погляди-ка, клетки какие! А золото… Эхма!
Жінка
Та що там того золота; а он рідкий який, аж світиться.
Жид
Решитилівського шапка! Іване! Купи! Глянь яка!
Парубок
Та мені не треба!
Жид
На, примір, примір!
(Надіва йому).
Парубок
От, учепився-таки!
Жид
Ой, ой, ой! Іване? Де ти? Де ти дівся? Тут пан якийсь! Іване, де-бо ти?
Парубок
Яка ціна?
Старець
За душі померших родителів сліпенькому та хроменькому!
Коло третьої ятки.
Xайка
Ах, як тобі слічно в цих кульчиках… Ой, ой, ой! Краля, правдива краля! Усі хлопці губи кусатимуть… Цц!!. цц!.. цц!!!
2-а дівчина
А що коштують?
Xайка
Двадцять шагів.
2-а дівчина
Ох, моя матінко, які дорогі!
Стась
(підійшов до Хіврі).
А що продаєш, бабо, – тванюку, що на греблі набрала?
Хівря
А щоб тобі такою тванюкою чорти заліпили і очі, і ніс, і ріт, і всяке місце…
Парубки
Ха-ха-ха-ха! Завела!
Хівря
Гетьте, к нечистій матері!
В глибині коло возів.
1-й чоловік
По золотому мірка!
Жид
Шьо? Мешигине! Чи ти не здурів! Який це овес? Це полова, а не овес!
1-й чоловік
Не розсипай! Геть!
Жид
Сміття, а не овес… Півзолотого хочеш? Бери гроші, бери!!
1-й чоловік
Золотий! Одступись!!
Чути далі голоси: «Давай руку?», «Та дешево!», «Могорич мій!», «Хіба!». Б’ють руки.
Вихід ІІ
Ті ж і Хвенько.
Хвенько
(крутить коня).
Та ти глянь, що за кінь! Птиця, їй-богу, птиця!! Куди хоч, і під становим видержить, не то що! Та що під становим? І під самим справником не лусне! Ось на, синку, поїдь!
Циганча сіда і заїздить за кін.
1-й чоловік
(відходить наперед).
Та що ти брешеш? Обдурити, обшахрувати хочеш!
Хвенько
(за ним).
Та щоб я і чуба не мастив салом, коли брешу! Ну, давай мінятись: у тебе єсть поросна свиня…
1-й чоловік
Та одчепись! Хіба я вашого кодла не знаю: твого батька у коморі піймали.
Хвенько
Ет, штука – в коморі! Посадив би ти його на коня та в степ пустив – от тоді б нехай піймали, то так!
Коло крамниць раз у раз то одсунуть, то насунуть. Чути часами: «Дорогої», «Ни полушки!», «Та уступіть!», «Цуєс, для тебе!», «Решетилівського шапка!»
Вихід ІІІ
Ті ж і Мокрина.
Мокрина
(до Хіврі).
А я своїх кумів шукаю, шукаю! Цілий ярмарок витовкла, – аж вони коло мого дворища й стали: оце гаразд!
Хівря
Здорова, кумасю! Я тоді через того п’яницю та сибірних шибеників і не привіталася з тобою!
Обнімаються.
А що це таке?
(Показує на пакунок).
Мокрина
Це мій вовтузяка розперезався! Глянь, який ситець? На юпку набрала…
Хівря
Ох, мамо, гарний-гарний! Жовтогарячий з зеленими джерегелями!.. От коли б і мені такого… аж очі вбира! Так за моїм же макухою увесь ярмарок порозпродують, поки він тини підпиратиме!..
Мокрина
Та він мого вовтузяку шука…
Хівря
Як ти свого дразниш?
(Сміється).
Мокрина
Та, їй-богу, як почне вовтузитись, як почне, то аж обридне…
Жид
Шапка з решетилівських смушків! Гей, хлопці-козаки!
Хівря
Ха-ха-ха! А бодай тебе!
(Сміється).
Мокрина
Тут Афанасій Іванович оце забігав двічі, питав, чи ти не приїхала?
(Штовха).
Хівря
Бог зна що! Чого б йому?
Мокрина
Та то вже ваше діло чого…
Хівря
Та годі! Невіть що! Я вже за своїм макухою і забула, як веселяться…
Мокрина
Та пригадати можна… Так ночуйте, кумасю, в нашій хаті, – там нікого не буде: ми з ярмарку не підемо, бо вже, кажуть, червона свитка проявилась!
(Пішла).
Хівря
Ох, мені лишенько, так я тут не ночуватиму зроду-віку: нехай батько з дочкою… а я до куми…
Підходять до неї часами баби: дивляться, торгують пряжу.
Бублейниця
Бублички гаряченькі, бублички свіжі! Сама пекла!
Сластьониця
По сластьоне! На олійці, смачні: самі в рот лізуть!
Лірник
(гра на лірі й співа).
Ой боже, боже, та рятуй наші душі
Од того-то пекельного катуші,
Як несподівано нас
Застукає, ох, і смертельний час!
Солопій з Хотиною виринають направо з юрби.
2-й чоловік
(на возі).
Кавуни, кавуни! Червоні як жар, солодкі як мед!
Солопій
Ну, де той кум?
Хотина
Тату, та ходім до яток!
Панько
(коло галантереї).
Так оцей дукач і намисто що варт?
Хайка
Ах, антик! Такого тільки вельможній пані носити… далібуг! Ох, мамеле, тателе, шене, шене!
Панько
Та годі белькотати! Яка ціна?
Хайка
Нехай пан зауважить, що це справжнє добре намисто… цц… ццц… червоне як кров! А дукач з битого таляра, ще й сутозлотий… ix бін аідес?
Панько
Та бачу… ну ж, що?
Хайка
Десять карбованців…
Панько
Чи ти не сказилася?
Хвенько
А джинда гуга! Гарна дівчина! Не скупися, козаче!
(Б’є по плечу).
Панько
Де дівчина?
Хвенько
А глянь, знаком: джа й вона! А без мене побалакати хвойда.
Панько
Ну, зроби ласку!
Хвенько
А воли?
Панько
Та казав же!
(Починає тихо торгуватись).
Хотина
(наближаючись).
Що, боже ти мій, господи! Чого, чого нема на цім ярмарку: колеса, сало, дьоготь, тютюн, ремінь, воли, вівці, свині, крамарі всякі…
Солопій
Е, сила! Хоч би в кишені було карбованців з тридцять, то й тоді б не закупив усього ярмарку!
3-й старець
Глухенькому, безрукому, подайте милостиньку, Христа ради!
(Набік).
Вдяч матланцю на матланку, тільки щоб хто зіньками не пошкодив.
2-й старець
Кльовий шустить…
3-й старець
Милостивці, рачителі…
(Першим тоном).
Вихід IV
Ті ж і Попович.
Насупротив Хівриного воза показується на тину Попович.
Хівря
Сюди, Афанасій Іванович! Ось тут перелаз… Піднімайте ногу, та не бійтесь: дурень мій пішов до товару, далеко.
Афанасій Іванович
А, бачемус перелазус… скакандум ест.
(Пробує, де б перелізти і куди б скакнути).
Хвенько
(б’є Солопія по плечу).
А, земляк! Чи продав шкапу й пшеницю?
Солопій
Ні ще!
Хвенько
(тягне).
Ходім, я куплю! Давай руку!
Солопій
Та де… той кум?
Хвенько
(тягне його назад).
І кум там… Он ди вись!..
Панько
(до Хотини).
На ось, серденько, дукач і намисто…
Хотина
(соромлячись).
Навіщо?
Панько
Кого шаную, тому й дарую!
Хотина
Ох, яке ж хороше! І дукач, лелечко! Тільки… я не візьму… лаятимуться…
Панько
Так ти ж за мене йдеш?
Хотина
А мачуха?
Панько
Та вже якось, аби батька влестити…
Ідуть вперед, по крамницях дивлячись… Панько щось нашіптує.
Афанасій Іванович
(скака і упав).
Ой жалива!! Змієподобний злак анахтемський!
Хівря
Ох, лихо! Чи ви не забили чого, борони боже, – ноги або… спини?
Афанасій Іванович
Тс… тс!.. Нічого, нічого, оптиміссіма хвемино, Хавронієндо Нікихворовно! Пріч уязвленія жаливою рук і других частей мого корпуса…
Хівря
Xi? Ото чухатиметься…
Афанасій Іванович
Чухандемус буденде…
Хівря
Ох, бурса! А я вже думала, що до вас болячка або соняшниця причепилася: нема та й нема!
Солопій
Тривай, тривай! Чи то не кум!?
(Одходить назад).
Хвенько
(глянувши на Хіврю).
А-а! Джа воно що!
(Прислухається).
Та це на руку ковінька! Ану, послухаємо!
Афанасій Іванович
Наука все, о моя смашнітіссіма! Вченість. Вірите – от тут тепер тільки, – аж капутіс хитається!
Хівря
Невже хитається?.. Брешете!
(Бурсак крадькома обніма її й шепоче щось).
Коло крамниці.
Хотина
Ах, яке дзеркальце!
Панько
Візьми – я заплачу!
Хотина церемониться.
Хівря
Ох, ото чи не дурень мій?.. Тікайте, голубчику… та приходьте увечері до кумової хати: там нікого не буде, пріч мене…
Афанасій Іванович
Отлично, добре! Буденду і випієнду.
(Пригнувшись під тином, тіка).
Хвенько
Тепер тільки б накрити їх, то воли будуть мої!!
(Пішов, здибав Груню, щось шепнув).
Тим часом на другім кінці.
Солопій
Еге-ге!
(Наблизившись до дочки).
Та ти, бачу, парубче, обніматись зугарний! А я тільки на четвертий день по весіллі спробував покійну Хвеньку обняти та й то, спасибі, – дружко уже напутив!
Баба
(здалеку).
Купіть, паничі, диньку: там така, аж репнула!
Панько
Ти, певно, чоловіче добрий, не знаєш мене? А я тебе зараз пізнав!
Солопій
Може, й пізнав: чому не пізнати? Ого!
Панько
Коли хочеш, і ймення, і прізвище, і всяку всячину розкажу: ти Солопій Черевик.
Солопій
Еге ж, Солопій, та ще й Черевик!
Панько
А придивись добре, чи не пізнаєш мене!
Солопій
Ні, не пізнаю. Не во гнів тобі, на віку доводилось стільки морд та пик бачити, що чорт його й пригада всі!
Панько
Шкода, що ти не пригадаєш Голопупенкового сина!
Солопій
А хіба ти Охрімів син?!
Панько
А хто ж? Лисий дідько, коли не він!
Солопій
Невже?
(Обніма і цілує тричі).
Дівчина
(до парубка).
Чого ти лізеш? От так оцим прядивом і опережу.
Панько
Ну, Солопіє: оце, як бачиш, я і дочка твоя покохались… хоч би й навіки жити укупі…
Солопій
Що ж, Хотино? Може б, і справді… щоб уже, як кажуть, вкупі і теє… щоб уже і паслися на одній траві…
Хотина
Воля ваша… а он, як мачуха?
Солопій
Що мені мачуха? Такий і я? Ого!! Хіба я не батько? Єй-богу, батько, справжній батько… про покійницю, нехай царствує, гріх лихого слова сказати… Що ж, давай руку та могорич став!
Панько
З радістю! Ходім!
Солопій
(до Хотини).
А ти біжи до воза та не кажи Хіврі, куди ми… а що я, мовляв, прицінююсь… Хотина, усміхаючись, пішла.
Вихід V
Ті ж і Груня.
Хівря
(до Хотини).
А батько де? Застряв уже?
Хотина
Пішли… прицінюватись… там у кума…
Хівря
Знаю, де вони прицінюватись будуть!.. Посидь тут, а мені куми треба.
(Пішла в юрбу).
Хвенько
(підвівши сестру до край кону).
Лякай мені усіх чортячиною і червоною свиткою!
Груня
Навіщо?
Хвенько
Джала карде! Мені треба… Та, крім того, в переполосі, може, й нам перепаде що!
Груня
А так, каркуреле! Галай!!
(До жінки).
Чи чула, серденько: кажуть, що червона свитка…
Баба
Не доведи господи.
Жінка
Та он у кавунниці замість динь кобилячі щелепи та копита.
Баба
Де? Де? Ходім!!
Всі пішли, а циган назирцем за бабою.
Вихід VI
Ті ж і Мокрина.
Циган вихопив у баби гуску і хова, тікаючи.
Баба
(женеться).
Гей гвалт! Держіть злодія!
Циган
(біжить).
Держіть, держіть! Онде!
Баба
(надбіга).
Та ти ж украв! Оддай!
Циган
Що украв?
Баба
Гуску! Он де й вона!
Циган
Хіба це гуска? На: я думав гусак!
Баба
(бере).
Ах ти, каторжний!
Той щез.
Мокрина
Ну, й ти ж проява! Мало гусака не прогавила.
Прянишниця
(до дітей і циганчат).
Оступіться, ще покрадете!
Хлопча
Тіточко, дай планичка!
Бублейниця
Чи ба, як потіпує!
Прянишниця
Геть, приблудо!
Мокрина
Чудесно, ловко!
Сластьониця
Не чіпай дитини, ти!
Прянишниця
Тьпху на тебе тричі!
Сластьониця
На свого батька, злодія!
Бублейниця
Ого, ловко вкусила!
Прянишниця
То мій батько злодій? Ах ти, мазнице чортова!
Мокрина
(почина реготаться).
Ой, ой, ой!
Груня підкрадається.
Хівря
Ха-ха-ха! Важно!
Сластьониця
То ти така! На, з’їж!
(Кида сластьоном).
Прянишниця
(кида пряниками).
Ось і тобі!
Діти і циганчата кидаються підбирати.
Бублейниця
Та що ви, сказилися? Рундук мені перевернете?!
Прянишниця
(кидається).
Я тобі патлі всі обірву!
Мокрина
(до сластьониці).
А ти її ваганками!
Груня одрізує гроші у Мокрини.
Бублейниця
Калавур!
(Б’є бубликами одну й другу, що зчепились).
Починається спільна валка; рундуки перекинулися.
Соцькі
(надбігають).
Беріть їх, п’яниць, до волості!
Баби сидухи
Ой гвалт!!
Соцький
Волочіть їх, анахтемських!
З реготом їх виводять. Починає вечоріти. Крамарі збирають крам. Дехто зачиня рундуки.
Вихід VII
Ті ж і Цибуля.
Мокрина
(схопившись за сорочку).
Ой лишечко! Ой горенько! Пропала ж моя голівонька! А бодай на того пиці чорти горох молотили, хто так зобидив мене! Ой, ой, ой!
Хівря
Що там, кумо, за нещастя?
Мокрина
Украли гроші! Ох, злодії гемонські! Пропала ж уся моя огородина!!
Хівря
От горе!!
Цибуля
(надходить).
Чого вже ти ревеш?
Мокрина
Гроші украли!
Цибуля
Цілуйся тепер! Ах ти, прояво!
Мокрина
Розбійники, душогуби! Витягли, з м’ясом витягли!!
Цибуля
Та де ж ти їх ховала?
Мокрина
От тут у сорочці коло пазухи, зав’язала мотузкою… а воно взяло та й одрі-за-ло!!
Цибуля
Ex ти дурна та придуркувата! Ти так ховай, як я ховаю! (Поліз за халяву у чобіт). О! От так ховай, як я ховаю!.. (У другий – нема). От так ховай, як я… (Шарить у кишені). От так ховай, як… (У другій). Що це? (Скида чобіт). От так!.. (Скида другий). Ой гвалт! Обікрадено!
Мокрина
Ох, це ж нечиста коверзує!! Не казала я? Іменно – вони! Та де ж ти був?
Цибуля
(тихо).
От там, у жида…
Мокрина
Ходім! Може, загубив де… От тобі і поярмаркували!
Пішли плачучи.
Юрба рідчає. Збираються купами; сідають під возами і осторонь вечеряти. В хатах де-не-де світло.
Вихід VIII
Ті ж і Черевик з Паньком.
Хівря
Ох, коли б і нас ще не обікрали! Ти дивись мені (до Хотини): з батьком од возу – ні кроку!
Хотина
Та я й не спатиму!
Солопій
(виходить з шинку).
Ex, хвацький молодець з тебе: півкварти за одним духом витяг!
Панько
Та я й кварту подужаю!
Солопій
От так зять! Ще б я не знайшов? Ого!
(Співа).
Ой я жінку посаджу
На індичі яйця,
А сам з зятем побіжу
На ріллю по зайця…
Сиди, сиди, Хіврюха,
Нас порадить сивуха!
Та вже ж прийде-но пора,
Що сказиться жінка;
Тоді я її з двора
Прожену до дідька!
Не піддамся зроду їй,
Не такий, бач, Солопій!
Хівря
(побачивши Солопія).
Уже! Хоч викрути!
Солопій
Ну, жінко, я найшов дочці женишину!
Хівря
Ах, ти дурень, дурень! Чи ж видано, чи ж слихано, щоб на ярмарку молодих шукали? Чи ти вже і закон християнський забув, опияко, чи тебе на цвіту прибито? Ти подумав би краще, як пшеницю та кобилу з рук збути?! А він – свататись! Гарний, певно, і молодий – голодранець або гультіпака!
Солопій
Ет, як би не так! Ого-го! Подивилась би ти, що за парубок! Там свита така, що – матері його болячка в ребро – дорожча за твою керсетку і червоні чоботи… Що мені? Єй-богу! А горілку як дме! Та, щоб мене чорт узяв разом з тобою, коли я бачив на віку, щоб хто, не поморщившись, за одним духом стільки витяг!
Хівря
Ну так: йому як п’яниця та заволока, то його й масті! От хоч об заклад, що це той самий шибеник, що ув’язавсь на переправі! Шкода, що не попаду його в руки, а то б знав!
Солопій
Що ж, Хівре, хоч би й той самий? Чим же він шибеник?
Хівря
Е, чим шибеник? Ах ти, бовдуре! Чим шибеник? Де ж ти свої очі в шинку був заставив, чи що? Йому хоч би перед самісіньким його носом в табаці вчинили жінці безчестя – і горенька мало!
Панько
(що стояв осторонь, далі, перекинувшись шепотом з Хотиною, виступа).
Простіть мене, мамо: то я невзначай!
Хівря
Ах ти ланце, пройдисвіте, волоцюго, п’янице! Невзначай? Ось я тобі невзначай межи очі плюну!
Солопій
Та ну-бо, стара, прости йому: що ж він там такого вчинив, що раз у твою пику кизяком ляпнув?!
Панько понуро одійшов.
Хівря
Еге, та, я бачу, ти мені й слова не даси вимовити? А то що? Коли це було?
Хотина
Мамо, та простіть уже, не сердьтесь!
Хівря
І ти туди ж, слинява! Геть мені!
(Штовха в плечі).
А то й за коси візьму!
(Пішла).
Хотина
Та доки ж вона буде знущатися?
(Плаче).
Солопій
Та цить уже! Бачиш – непереливки!
(Почухавшись).
Господи, боже мій! За віщо така напасть на нас, грішних? І так багато всякої погані на світі, а тут ще й жінок єси сотворив?
(Влазить на воза й ляга).
Вихід IX
Ті ж і Хвенько.
Хвенько
(до Панька).
Не журись, хлопче! Що даси, що дівчина буде твоєю?
Панько
Що хоч!
Хвенько
Оддаси воли за двадцять?
Панько
За п’ятнадцять оддам.
Хвенько
Давай руку!
Панько
На!
(Перебивають).
Хвенько
У тебе тут набереться кілька хлопців?
Панько
А що?
Чотири старця починають пригравати.
Хвенько
Забери їх та гайда до руїни! Нашмаруйте пики собі та завийте щось страшне.
Панько
Навіщо?
Хвенько
А! Піди шапку набий собі!! Треба налякати ярмарок… то вони кинуться по хатах і накриють мачуху твоєї дівчини, бо Хівря тепер, певно, з поповичем…
Панько
Невже?
Хвенько
Джала карде!
Панько
Оце штука!
Хвенько
(підходить до Груні).
А ти рви червоний платок та підкидай.
Груня
А хто заплатить?
Панько
Я.
Хвенько
Гайда!
Пішли в глибину.
Чотири старця
(починають співати).
Хто матір, отця поважає,
Того нечиста сила не займає.
А душа того в раї панує,
Хто милостиньки не жалує;
Хто дає і сліпому, й німому,
І безруці хромому;
А хто не дасть і шага,
Той у пеклі задрига!
Хотина
(під акомпанемент квартета голосить).
Горе мені, горе, що не рідна мати:
Ні в кого й поради серденьку шукати.
Ні до кого й словом обізватись стиха,
Про свою недолю та про тяжке лихо!
Що ж мені почати у такій годині?
Випадає гинуть бідній сиротині!
(Ридаючи пішла до кумової хати).
Вихід X. Фінал
Зовсім темніє. Ятки всі закриті. Хто де-не-де лягає спати. Юрба ярмаркова зникла. Солопій спить на возі. Музика проводить ніч і якісь страхи. Над возами, над рундуками в темряві вбачаються фігури Хвенька і Груні, які щось підкидають. Панько з деякими парубками прокрадається в руїну.
Гурт
(у руїні).
Гей, чорти, напружмо литки –
Дошукати брату свитки:
Весь майдан перевернім,
Буде дяка нам одним!
Під музику іде далі розмова.
1-й чоловік
(підвівшись).
Що воно, чи не вовки виють?
2-й чоловік
А може, й ті, не вночі згадуючи!!
Баба
(з другого кінця).
Ой чорт! Свитка!!
(Біжить).
1-й чоловік
Чорт! Чорт!
(Побіг, упав; баба на нього).
Жінка
(з третього кутка).
Рятуйте, хто в бога вірує!
(Біжить і пада на купу).
Прокидаються, схоплюються де-не-де. Чути: «Пробі! Чорти, чорти!!»
Цибуля
(з ліхтарем).
Куме! Чи чув, хтось пом’янув чорта?
Солопій
А хоч би він всіх родичів пом’янув!
Цибуля
Ходім: он когось давлять!
Підходять до купи; збирається юрба з ліхтарями. На купі кричать: «Пробі, чорти душать!!»
Солопій
Свят, свят з нами! Світи!
Цибуля
Хто лежить?
Солопій
Ніби два чоловіка…
(Тремтить).
Один верху, а другий насподі.
Цибуля
А хто ж зверху?
Солопій
Баба!
Цибуля
Ото ж і єсть чортяка!
Всі
(з ліхтарями, обступивши, співають велебно).
Цур, цур! Сатано, щезни, згинь!
Цеє місце освячене ти покинь!
В пеклі тобі дано волю, а не тут –
Ось вода свята: окропим – і капут!
Ох, прогнівавсь милосердний бог на нас, –
Бути лиху: наступає кари час!!
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 318 – 332.