«До Сучави я на прощу…»

Сидір Воробкевич

До Сучави я на прощу

Пішки би пішов,

Коб для серця болячого

Лік я там знайшов –

І святому срібне серце

Бігме б, посвятив,

Щоб він моє болящее

Раз вже ізцілив.

А черцеві на акафіст

Червінчик би дав,

Щоб у серці біль пекучий

Навіки закляв.

Я на світі лиш караюсь,

Мов той мрець живий,

Дід столітній – хоч літами

Хлопець молодий.

До Сучави я три рази

Пішки би пішов

І молився, якби знав я,

Що стану здоров…

Та я знаю, що на світі

Цілому нема

Ради, ліку, коли серце

Сохне і кона.

До Сучави я на прощу

Піду восени

І молитиму святого,

Щоб скінчились дні…

Щоб те серце, що страждало,

Болюча душа,

Щоб спочили! Тяжко жити,

Як долі нема!

Примітки

До Сучави ходить що року велике множество народу на прощу (відпуст) до чудотворних мощей св. Івана Сучавського, покровителя буковинського краю. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 79.