То моя Буковина

Сидір Воробкевич

Наш світ великий, кажуть,

Повнісінький краси:

Тут Альпи, а там море,

Міста тут, там ліси…

Я край один лиш знаю,

Одну лише ріку,

Для них б’є серце в грудях,

Для них я лиш жию.

Для них із мого серця

Усі пісні пливуть, –

То моя Буковина,

Мій милий, синій Прут!

Карпати тут здіймають

Чоло аж ген до хмар,

На полонині грає

В трембіту там вівчар;

Поміж буйнії ниви,

Мов срібна стрічка та,

Тече, шумить тихенько

Родимая ріка.

Поля, потоки, скали

І все прекрасне тут, –

То моя Буковина,

Мій милий, синій Прут!

Де рідне руське слово

До серця горнуть всі?

Де красні, мов ті пави,

Дівчата, молодці?

Де хлопець кождий – сокіл,

Мов лев, усе готов

За вітчину кохану

Пролити з серця кров?

І де палкіше люблять?

Де співу більше чуть?

То наша Буковина,

Наш срібноводий Прут.

Тож вічно величайся,

Цвіти, співай, грими,

Мій рідний, милий краю,

Добром, красов, людьми!

Як рожі Єрихону,

Чудесно так цвіти!

Як кедри на Лівані,

Велично так рости!

Я богу в небі скажу,

Як вже не буду тут:

«Нема над Буковину,

Нема над синій Прут!»

Примітки

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

рожі Єрихона = Рожею Єрихона називають звичайно ростину Anastatica hierochontica (перекотиполе), що росте в Сирії, Аравії і Єгипті, має малі червоняві квіти, а в’янучи скорчується в клубок, але розвивається знов, як її кинути в воду, їй приписувано для того давніше ріжні лічничі і чудові прикмети. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 153 – 154.