«Ти, циганський ковалику…»

Сидір Воробкевич

Ти, циганський ковалику,

Вволи мою волю!

Тяжко мені до розпуки,

Минаюся з болю.

Із заліза скуй серденько,

Нагартуй ще сталлю,

Щоб тверде, як кремениця,

Як та скеля, стало!

Бо, бач, господь вложив мені

Серденько у груди

Щире, добре… але в нього

По верх влляли люди

Трути і їдкої жовчі –

Бідне вже конає

У тяжких, пекучих болях,

З днями ся минає!

Скуй залізнеє серденько

І вложи у груди,

Бо лиш так я жити зможу,

Легше мені буде.

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 34.