Уривок із записної книжечки
Запис Марка Вовчка
(Дума про Саву Чалого тощо)
Запис[ано] Вежец. М. от 120-летн[его] казака Перебийноса в Пирятине в 1858 г.
Був же козак старий,
Прозивали Чалий,
Та мав собі сина Саву
Козакам на славу.
Не схотів же пане Саво
Та у селі жити,
Та пішов собі між ляшеньки
Медувина пити.
Всі козаки-січовики,
Всі разом збирались,
На козака на Саву
Всі разом змовлялись.
Був же в
Січі козак Ігнат,
Прозивали Голий.
Всі козаки-січовики
Усі приглядалися –
Із козака із Ігната
Та й насміялися.
Був же в Січі козак старий,
То той не сміявся.
Він сап’янці скидає,
Гната убирає.
Іще на світ, іще не світає
А вже Ігнат із Кравченком
Коники сідлає.
Яром, яром, брате Гнате,
Холодная роса,
Одна нога у сап’янцях,
А другая боса.
Був же пане Саво в Немирові
В пана на обіді.
Не знає і не відає
О своїй він біді.
– Чомусь мені, браття,
Горілка не п’ється.
Десь у мене, миле браття,
Не гаразд вдома живеться.
Ой сів Сава на коника
До двора приїджає,
Питається челядоньки,
Чи все гаразд дома.
– Усе гаразд, усе гаразд,
Тільки одно за що,
Вигл[ядають] гайдамашки
Із-за гаю часто.
Ой сів Сава в конці стола,
Листоньки читає.
А Савиха молодая
<Дитину хитає,>
Тяженько зітхає.
Хоть роди! Родишь? И сейч[ас] же уведомь: родил. Оч[ень] буду ожид[ать], так не томи.
Ох, написать некому, голубчику.
Ох, немчурашечка.
О неопытности.
Кто правду говорит.
Брешут, что и людей не видать. Ну, одначе, господь часом открывает, как они ни виляй. Воспом[инания] о [нерозб.] комиссариат.
Бог весть как и откуда берутся вести и необычно быстро расходятся. Узнаешь от какого-нибудь Йвана Гончара или Петра Рыбалкина скорее, чем из безбожно задерживаемых газет. Толки о войне вызывают воспомин[ания] о прошлой – турецк[о]-севастопольской, о комиссариатстве, о начальстве вообще. Диву бы дался и ушам бы не поверил петербуржец, если бы мог послушать, как эти «темные» люди рядом с смешными предрассудками <о земле на китах> умеют верно [нерозб.] события, сколько высказ[ывают] сообраз[ительности], дальновидности, какие у них смелые выводы. При мне, как при мелкой сошке, не стесняются.
Примітки
На кількох сторінках записної книжечки дуже малого формату наводиться текст «Думи про Саву Чалого», записаний в 1858 р. в Пирятині від козака Перебийноса. Текст не повний.
Тут же – записи думок, переживань автора, зокрема з приводу російсько-турецької війни 1854 – 1856 pp.
Записи зроблені олівцем.
Час запису – 60-і роки XIX ст.
Друкується за автографом, що зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, в архіві Марка Вовчка, ф. 4, од. зб. 465.
Публікується вперше.
Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 537 – 539.