Замітка-передмова до збірника нот народних українських пісень
Марко Вовчок
Ці пісні зібрані на Україні поміж людьми. Співали й старі, й молоді, й дітки. Хранені були ці пісні у пам’яті, поки пощастилося стрінути пана Е. Мертке, що оце тепер їх положив на ноти.
Треба, кажуть, хвалити перед добрими людьми ції пісні, – а коли б же знати, хто й як може ганити їх? Як щиро та не боячись казати, то, мабуть, краще над українських пісень нема у всьому світі великому.
Тому ж, хто збирав їх, кожнісенька пісня наче малює і голосом, і словом народ і країну: малює сумну та грізну постать співака й ніжне обличчя вірної співачки; уявляє сивії голови, загартованії у біді сліпій, і молодь, живу і живучу; ставить поперед очима тихії села, степи безкраїї, гаї і луги свіжії, ниви родючії, дороги і шляхи битії… Одна пісня тече Дніпром синім, друга Десною злотоберегою, а третя знов якою-небудь невідомою річенькою леліє тихенько, або озером прозорим плескає в бережжя травистії, або дзвінкими комишами шелестить десь понад ставом хуторянським, або квіткою пахучою пишниться і пахне… Є маленька дитяча пісенька «Ой ти, коте, не гуди», що тільки перше словечко її почути, то неначе чарами якими ураз в один мет згине усякий гарний образ, який би там на той час бог не дав, а живіє живцем малюсеньке личенько круглесеньке, свіжесеньке, що на йому замість очей дві зорі веселі, а замість усток ягода лугова, – і чуєш, малесенький голосок дзвенить тихенько й любенько над сповитим братиком, що дремле у сповиточку, – округи ж вбога садиба й багата весна, й по всій землі, здається, ходить дрімота солодка й солодесенько колисає-колисає-колисає.
І здається, заснув би втомлений чоловік, коли б не інші пісні пробуджали…
Примітки
Написана в 1866 р. Вперше опублікована в збірнику «Двісті українських пісень. Співи й слова зібрав Марко Вовчок. У ноти завів Едуард Мертке… Власность і виданнє Рітер-Бідермана. Лейпціг і Вінтертур». На звороті титульної сторінки позначена дата дозволу цензури: «Москва, 9 апреля 1866».
У цей збірник ввійшло лише 25 пісень. Решта пісень, що мали видаватися як продовження названого збірника, не була опублікована і їх доля невідома. Відомий список 194 пісень, що готувалися до друку в збірнику.
Друкується за автографом, що зберігається у відділі рукописів Інституту, літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 4, № 1.
Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 540.