Праведний суд

Марко Вовчок

…Колись-то надвечор сидів собі чоловік з жінкою на рундуці під піддашечком і розмовляли про усячину, звісно як люде, що добре пообідали, та по обіді відпочивши – трохи ще позіхаючи, спокійненько.

Ой та давно ж се було! Знаете коли? Тоді як на царя Гороха ще батько гукав: «А ну, безштанько, давай чолом; та гляди звичайненько й любенько, коли на бублика ласуєш!»

Отже тоді, у ті часи баєчні, не так поводилось, як в теперішній вік, що тепер я вам кажу: «Друже, єдиний», а в думці: «Щоб над тобою вороння кракало!» – «Де ж тебе посадовить, укоханий, чим ушановать? Нех[ай] хоч надивлюсь на тебе!» А в думці: «А щоб тебе земля пожерла!» Тоді було так – що на язиці, то й на думці…

Примітки

«Оповідання українською мовою з українського життя. Чернетка написана олівцем в записній книжечці [18]90-х років формату звичайної зошитової шістнадцятки» (О. К. Дорошкевич).

Друкується за автографом, який зберігається в родинному архіві проф. О. К. Дорошкевича.

Публікується вперше.

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 52 – 53.