Чужина

Марко Вовчок

Примітки

«Початок великої повісті російською мовою з українськими цитатами про українських селян, що в [18]90-х роках змушені були переселятись до Середньої Азії і на Амур. Відомо, з якою уважністю М. Вовчок збирала матеріали для цієї повісті, – перекидаючи силу книжок про Середню Азію і розпитуючи селян, що змушені були повернутись звідти. З багатьма селянами, які залишились, після тяжких пригод, на місці, вона листувалася.

Внаслідок повставала дуже цікаво задумана повість, яку письменниця, на превеликий жаль, не довела до кінця. Вона готувала цю повість для якогось російського журналу, але мала на увазі й українську редакцію. Принаймні, саме її вона, очевидно, мала на увазі, коли писала В. Науменкові 9.02.1903 p.: «Вторую сказку вышлю, как только перепишется, что в глухом углу, где я живу, сопряжено с немалыми затруднениями. За нею последуют «Розбишака» и «Чужина». Работа идет чрезвычайно медленно, п. ч. приходится доставать из-под спуда». «Чужиною» умовно і називаємо повість.

Написана повість олівцем (початку XX в.) в саморобному зошиті звичайної писчої вісімки, всього 40 нумерованих аркушиків (80 сторінок), з них 33 заповнені. Усі інші порожні» (О. К. Дорошкевич).

Друкується за автографом, який зберігається в родинному архіві проф. О. К. Дорошкевича.

Публікується вперше.

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 7, кн. 1, с. 68 – 88.