Розкопки на дитинці та “окольному граді” Переяслава в 1994 році

Колибенко О.В.

Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 51 – 53.

Експедиція Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника влітку 1994 р. провела археологічні дослідження в різних районах міста. З метою вивчення стратиграфії культурних нашарувань Переяслава було закладено 13 шурфів (2×2 м), розкоп (4×6 м) та зроблено зачистку південної стінки котловану під будівництво християнського молодіжного центру.

Розкоп № 1 (вул. Московська, 26) закладено на пустирі, на території колишньої садиби, неподалік Михайлівської церкви. Розкоп знаходиться за 5 м на захід від шурфу № 2 1991 р. (Харламов В.О., Трофіменко Г.В.) та за 27 м на північний захід від шурфу № 2 (вул. Московська, 28) 1982 р. (Сікорський М.І., Махно Є.В., Бузян Г.М.). Загальна товщина культурних нашарувань в даному місці досягає 1,55 м. На всій площі розкопу (24 м2) під шаром будівельного сміття XIX-XX ст. знаходиться шар 18 ст. з великою кількістю уламків керамічного посуду того часу. Уламки такого ж чорного посуду виявлені у заповненні трьох ям, які досягають материка (ями 1, 2, 4).

Під час зачистки стінок розкопу в самому низу його північно-східного кута (на гл. 2,0 м) виявлено поставлений догори денцем горщик кінця 18 ст., що знаходився у ямі, стінки якої впритул підходили до східної стінки розкопу. Горщик хорошого стану був ущерть наповнений добре перемішаною (колись, очевидно, рідкою) глиною з дрібними рослинними та невизначеними обгорілими залишками. Горщик у свою чергу був з усіх сторін обліплений глиною, фактично знаходячись у масивному комі щільної глини. Етнографічні паралелі з території Переяславщини дозволяють вбачати у даному випадку негативне чаклування. Горщик з глиною був закопаний у землю поблизу перехрестя доріг 18 ст., що також свідчить на користь думки про негативну магію.

На гл. 0,90-1,0 м від сучасної поверхні залягає давньоруський культурний шар товщиною 0,40-0,50 м. У ньому знайдено невелику кількість кераміки XI – першої половини XIII ст., великі фрагменти плінфи, шматки шиферу, уламки кісток тварин. В північній стінці розкопу виявлено конусоподібну яму (№ 4), діаметр її верхньої частини (на межі давньоруського та передматерикового шарів) – 1,20 м. Вона була опущена в материк з рівня давньоруського шару на гл. 2,8 м від сучасної поверхні. Дно ями мало невеликий провал, при зачистці якого було знайдено кілька великих уламків плінфи, які потрапили туди, очевидно, з ями. Оскільки поряд з цією давньоруською ямою у 18 ст. було викопано глибоку (до 3,0 м) яму з підбоєм (можливо, брали глину для господарських потреб), то з часом дно ями № 4 разом з плінфою просіло в пустоту, що утворилась.

Майже по діагоналі розкопу, через його центральну частину, в напрямку південний схід – північний захід, проходить вузька траншея, опущена в материк з рівня давньоруського шару. Ця траншея (канава) має два рівня глибини. Північна її сторона заглиблена в материк на 0,10-0,25 м (1,80-1,95 м від сучасної поверхні), південна – на 0,65 м (2,35 м від сучасної поверхні). На дні північного боку траншеї є округлі заглибини різного діаметру (від 0,20 до 0,40 м). Ширина всієї траншеї – 1,0-1,10 м, більш заглибленої частини – 0,50-0,55 м. Виявлена в розкопі № 1 канава є продовженням зафіксованої у шурфі № 2 1982 р. (вул. Московська, 28) канави, яка також мала два рівні глибини й була опущена в материк з рівня давньоруського шару. Можливо, це сліди заглиблення від дерев’яної огорожі (частоколу) території єпископського двору XI ст. (до побудови кам’яної стіни єпископом Єфремом).

Шурф № 1 (вул. Московська, 19) закладено на протилежній від розкопу № 1 стороні вул. Московської, на площі колишньої садиби, де неодноразово проводились дослідження. Шурф точно потрапив на залишки обваленої й засипаної у давнину гончарної печі 17 ст. Вона була заповнена розвалами випаленого, але з якоїсь причини не вивантаженого посуду другої половини 17 ст., уламками кахлів того ж часу. У верхній, зруйнованій частині в заповнення печі потрапили уламки пізнішого посуду й кахлів з культурного шару 18 – 19 ст. Максимальна висота стінок печі, які збереглися : від дна топочної камери – 1,50 м, від перегородки між топочною та обпалювальною камерою – 0,80 м. Виявлені у заповненні печі кахлі, їх розвали та фрагменти були частиною конструкції печі, тобто з них складались перегородка та склепіння топочної камери. Дно її було вистелене уламками кахлів та горщика, який вдалося повністю реконструювати. Переважна більшість кахлів має геометризований рослинний орнамент або стилізоване зображення хреста. В конструкції печі було використано 43 кахлі (цілих та великих фрагментів). Загалом, виявлена піч в основних деталях конструкції нагадує гончарну піч 18 ст., досліджену у 1986 р. на вул. Малій Підвальній.

За підрахунками в печі на момент її зруйнування знаходилось 23 жовтих, білих та червонястих одноручних горщики з розписом коричневим чи червоним ангобом, одна товстостінна широкогорла посудина (нагадує глиняне відро), один глек та одна сіроглиняна покришка. Виявлена гончарна піч дає уявлення про асортимент виробів переяславських гончарів другої половини 17 ст., конструктивні особливості гончарних печей того часу, а також підтверджує виробничо-господарський характер цієї території у 17 – 18 ст.

Крім розкопу № 1 культурний шар XI-XIII ст. виявлено також у шурфі № 2 та розрізі стінки котловану під християнський молодіжний центр (вул. Леніна, 59), шурфі № 3 (пл. Возз’єднання, 13). В шурфах № 1 (вул. Леніна, 59), № 2 (пл. Возз’єднання, 5), №№ 1-4 (вул. Леніна, 4) шар XI – першої половини XIII ст. зруйнований пізнішими перекопами, тому матеріали (уламки гончарних горщиків) давньоруського часу знайдені в них у перевідкладеному стані. В шурфі по вул. Шевченка, 6 (поблизу території Історичного музею) культурний шар давньоруського часу відсутній, хоча поряд з шурфом раніше було випадково виявлено уламки плит з шиферного (пірофілітового) сланцю з виїмками для мозаїчних зображень.

Таким чином, проведені у 1994 р. роботи дали деякі матеріали до історичної топографії давньоруського та пізньосередньовічного Переяслава й підтвердили перспективність широких археологічних досліджень його дитинця та “Окольного града”.