Розкопки багатошарового поселення Велика Снітинка IV в 1996 році
Готун І.А., Лисенко С.Д., Семенюк Н.В.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 28 – 29.
Періодичні руйнування під дією як антропогенних (добування глини), так і природних чинників на багатошаровому (епоха бронзи, ранній залізний вік, давньоруський і пізньосередньовічний час) поселенні в центрі с. Велика Снітинка Київської обл. (безіменний струмок – Снітка – Унава – Ірпінь) відзначались неодноразово. В той час, як земляні роботи на території пам’ятки вдалось припинити, ерозійні процеси продовжуються, періодично відкриваючи у зсувах котловани заглиблених споруд. В попередньому випадку на місці одного із них було досліджено частину житла кінця XI – XII ст. з цікавими конструктивними деталями.
Давньоруське житло № 2 зафіксовано в результаті обвалу, дещо північніше вивченої у 1992 р. будівлі № 1.
Профіль споруди добре читався на тлі світлого материкового лесовидного суглинку; котлован був перекритий досить потужним культурним шаром давньоруського часу. В південній частині зафіксовано залишки опалювальної споруди у вигляді двох майже вертикальних і однієї горизонтальної смуг печини, скупчення попелу, сажі, деревного вугілля. На вказаному місці було розбито розкоп орієнтований вздовж краю обриву і проведено часткове вивчення будівлі, якій загрожувало остаточне знищення (материковий шар під західною частиною котловану обвалився, утворюючи своєрідний підбій).
За профілюванням верхнього краю вінець кухонних горщиків, що походили із заповнення об’єкту, функціонування споруди можна попередньо віднести до XII ст. Глибина дослідженої частини котловану – понад 2 м від рівня сучасної поверхні. З півночі на південь об’єкт витягнуто 3,45-3,8 м на рівні долівки, і на 3,8-4 м на рівні материка. Вздовж північної стінки зсередини зафіксовано стовпові ями. В дні споруди – підпільні ями, одна з них – неглибока, розташована на схід від печі, заповнена крупними шматками печини (подібна яма з печиною знаходилась і в житлі № 1). Ще одна яма в долівці на момент спорудження печі була вже заповнена, оскільки перекрита південно-західною частиною опалювальної споруди.
Піч дійшла до нас частково зруйнованою : тильна частина постраждала внаслідок обвалу, склепіння збереглось на висоту 60-75 см. В той час, як в житлі № 1 опалювальна споруда була вирізана в спеціально залишеному останці материкового лесовидного суглинку, в житлі № 2 вона складена на рівні долівки на каркасі із кілків, від яких залишилось 12 ямок. Товщина стінок в нижній частині становила в середньому 20 см, до челюстей цей показник дещо зменшувався; у верхній – 8-12 см. Ширина челюстей, спрямованих на схід – 50 см, зовнішня ширина печі – 1-1,2 м, вздовж довгої осі об’єкт зберігся на 75 см. Овальний черінь повторював внутрішні обриси печі, налічував 4 шари і лежав на підсипці з глини, що вміщувала численні уламки горщиків XII ст. Черені споруджувались несинхронно. Сліди попелу на їх поверхні свідчать про обпал або експлуатацію перед формуванням наступного.
На південь від заглибленої частини житла знаходяться обпалений майданчик та яма, що виходять за межі розкопу. Даних для висновків про їх конструктивний зв’язок з котлованом житла поки що недостатньо.
В результаті рятівних розкопок зібрано значну колекцію уламків посуду, побутового інвентаря, остеологічного матеріалу; зафіксовано керамічні і металургійні шлаки, каміння без слідів обробки чи використання. Привертають увагу фрагменти візантійських амфор, шиферні прясла, уламки жорен, ножі та бруски для їх гострення, ключ, інші залізні вироби, половинка орнаментованого кістяного руків’я.
Частина будівлі постраждала внаслідок обвалу. Частина, якій безпосередньо загрожувало знищення, досліджена. Частині що залишилась, зсув загрожуватиме в недалекому майбутньому. Подальших досліджень потребують об’єкти на південь від котловану, культурний шар навколо житла. На жаль, відпрацьований в минулому механізм фінансування рятівих робіт не діє, тому вирішення вказаних питань залишається проблематичним.