Дослідження Вовчанського городища салтівської культури в 1994 році
Колода В.В.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 53 – 54.
У цьому році розпочато дослідження салтівського археологічного комплексу у м. Вовчанську Харківської обл. Його було відкрито на початку XX ст. Складається він з городища та чотирьох навколишніх селищ.
Рис. 1. Цитадель Вовчанського городища з північного напольного боку. Умовні позначення : 1 – гумус; 2 – похований грунт; 3 – передматерик та материк; 4 – глина; 5 – шматки рваного пісковику; 6 – дрібний крейдяний щебінь; 7 – великі шматки крейди; 8 – залишки фундаменту пристінних споруд.
Головною метою досліджень 1994 р. було вивчення захисних споруд та північно-східного кута селища № 2. При розкопках останнього було виявлено два поховання по обряду інгумації, у ямах.
Головну увагу було приділено вивченню фортецій городища. Для цього було зроблено три розрізи : з південної, західної та північної сторони. З’ясувалося, що городище налічувало три смуги захисту. Зовнішня та середня являли собою рови та вали.
Головним у системі захисту цього городища було центральне коло – цитадель. Ширина її фундаменту сягала 6-8 м. Цитадель мала складну конструкцію – зовнішній та внутрішній панцирі з внутрішньою засипкою.
Зовнішній панцир створювався на основі плетеної огорожі, яка мала глиняну обмазку. Для зміцнення цієї огорожі її ставили на глиняний фундамент, а внизу обкладали камінням. Внутрішній панцир створювався наступним чином. На похований грунт вкладали шар глини із рваним пісковиком. Цей шар перекривався шматками рваної крейди, потім насичувався водою та затрамбовувався. Поверх його знов накладався шар глини. Найбільш верхні конструкції були зруйновані сучасною оранкою.
Простір між двома панцирами заповнювався сумішшю з дрібного крейдяного щебеня, глини та гумусу. В заповненні стіни цитаделі знайдені поодинокі шматки середньовічних гофрованих амфор.
Найбільшу цікавість викликають матеріали по дослідженню цитаделі з північного напольного боку (рис. 1). Тут вона мала найбільшу збереженість. Зовнішній панцир із рваного пісковику покоївся на шарі сирої глини без фундаменту. Ніякої плетеної огорожі тут не спостерігалося. Внутрішній панцир було створено також без фундаменту на глиняній підкладанці. Кам’яна пісковикова вимостка мала загальну ширину біля 1,5 м. В одному місті спостерігався контрфорс для її зміцнення. Серед рваного каміння інколи зустрічалися паралелепіпедно обтесані блоки зі слідами обробки долотом.
Поблизу внутрішнього панцира простежені залишки фундаменту пристінних будівель. Призначення їх поки не з’ясоване. В одному з них була невелика господарча яма із золистим заповненням.
Роботи тільки розпочато. І ми впевнені, що ця пам’ятка ще порадує нас цікавими знахідками.