Кілометри мужності

В.Крилов, старший інженер виробничого об’єднання «Укроргавтотранс»

Одними з перших вирушили на допомогу жителям Чорнобильщини трудівники АТП 09124

Коли водіям АТП 09124 сказали, що потрібно терміново евакуйовувати людей з міста Прип’ять – жоден не покинув стрій. Хоч багато з них перед цим пропрацював на міських маршрутах.

– Спасибі, синки! – хрипким од хвилювання голосом мовив начальник АТП Ігор Борисович Васильєв. – Через десять хвилин рушаємо. На нас чекають!

Спеціальна автоколона порушила нічну тишу міста. Навіть начальники автоколон А.С.Зарицький, С.Н.Солодян, С.І.Роспутний та старший інженер по безпеці руху В.Д.Бурий сіли за кермо.

…Близько четвертої години ночі зупинилися біля передмістя Прип’яті. Представник штабу по евакуації населення уже чекав на них.

Світало. Терпкий аромат бузку і весняної землі хилив у сон. Далися взнаки утома після роботи у другу зміну і нічний стотридцятикілометровий кидок. Почали з’їжджатися колони з інших АТП Києва, Білої Церкви, Кагарлика, Іванкова.

– Страх? Ні, – пригадує делегат 27 з’їзду Компартії України, кавалер двох орденів «Знак Пошани» Микола Савович Іванець. – Він залишився десь далеко позаду, бо перед очима кожного стояли діти, жінки, пристарілі. Хто, як не ми, їх врятує?..

Біля кожного під’їзду будинку енергетиків стояв автобус і в нього сідали жінки й діти.

Кожний водій знав, що робити далі. Евакуація населення пройшла швидко, без паніки. З небезпечної зони людей вивезли за дві з половиною години.

Повернулися до Києва уночі. Вранці дев’ятеро з нічного десанту знову сіли за кермо, щоб їхати на Чорнобиль. Це водії О.В.Будюк, Б.П.Данилюк, В.А.Кишковський, А.С.Ясногорський, М.В.Шаповал, О.В.Калашник, М.І.Винцюк, О.В.Беленчук і М.О.Кот.

– Звістка про аварію на атомній швидко облетіла автотранспортників, – розповідає головний диспетчер П.І.Лисенко. – До диспетчерського пункту стали заходити ті, у кого був вихідний і хто не потрапив у цей кидок мужніх. Стрілою влетів Ю.Д.Деревинський:

– Пошліть мене… Право на ризик я заслужив за час служби в обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані.

– Усі водії в цій незвичайній обстановці показали себе справжніми героями, – каже начальник АТП. – Особливо хочу відзначити нашу молодь… Наприклад, Сергій Тищенко дві доби розвозив у віддалені Білу Церкву, Сквиру та інші міста вагітних жінок і мам з немовлятами. І не попросив підміни.

…У дві зміни з раннього ранку і до пізнього вечора виконують свою нелегку роботу по транспортному обслуговуванню населення водії АТП 09124. Борщагівка, Святошино, Біличі – це їх масиви. Аварія на АЕС не зупинила рух автобусів на їх маршрутах, хоча водіям було дуже важко. Та боятися труднощів – не в характері передовиків, їх ніщо не зупинить.

Прапор комунізму, 1986 р., 28.05, № 127 (2523).