Зелень на нашому столі
І.Павловська
У всій пишноті барв прийшло київське літо. Воно завжди щедре на нашій землі. А поцікавитися, як саме йде нині торгівля овочами, мене примусила одна випадково підслухана розмова…
На лавці сиділи дві жінки. Підкреслено таємниче, з виразом обличчя бувалої, вкрай обізнаної людини одна з них наставляла свою подругу. Мовляв, вона точно знає, що всі лани переорані, овочів і фруктів немає і не буде. І взагалі, «як кажуть люди, їсти треба тільки кашу. Про всяк випадок».
Оскільки це залякування тривало досить довго, я не витримала.
– Та звідки ви берете все це?
– Знаю, що говорю, – була лаконічна відповідь. – З радіацією не жартують. От і по радіо передавали, що щавель їсти не можна. А якщо щавель, то, мабуть, і все інше не варто…
Довелося представлятися, навіть редакційне посвідчення пред’являти.
Дозиметричний контроль провадиться у радгоспі.
Можна просто посміятися над пустими балачками, мовляв, нісенітниці, та й годі. І все ж, ця випадково почута розмова примусила мене задуматися, Чому окремі особи так довіряють чуткам, нехтуючи офіційною інформацією, звідки така легковажність?
Так, справді, з радіацією не жартують. Свідченням тому стали і офіційні рекомендації населенню щодо профілактичних заході в період тимчасового забруднення середовища радіоактивними речовинами. Більшою мірою вони були видані для заспокоєння людей, оскільки радіоактивний фон Києва і області, виключаючи 30-кілометрову зону навколо Чорнобильської АЕС, жодного дня не становив загрози для здоров’я.
Саме тому, що з радіацією не жартують, прийнято всі міри перестороги. Турботою про людину пройняті вони. Щоб забезпечити повноцінне, раціональне харчування кожного з нас, щоб повністю виключити можливість вживання заражених радіоактивними речовинами продуктів, постійно на всіх ринках, всіх плодоовочевих комбінатах, в усіх радгоспах і колгоспах діють спеціальні дозиметричні пости.
У продажу – тільки перевірені овочі. Фото М.Мосенжника.
Ми побували в ордена Трудового Червоного Прапора радгоспі «Совки» Києво-Святошинського району. Господарство постачає овочі в 40 магазинів Києва, у 3 трести їдалень – Ленінградського, Ленінського і Залізничного районів. Звідси ідуть машини з вітамінною продукцією в Чорнобиль, туди, де іде бій по приборканню атома, що вийшов з-під контролю.
На розлогих ланах трудилися люди – йшло збирання редису, цибулі, часнику. У теплицях, які розкинулися тут, скільки сягає око, в’юнилися огірки, томати.
Одна за одною підходили машини. У лічені хвилини їх завантажували і відправляли за призначенням. Все було, як завжди [1]. Хоча, ні. Впадала в око якась особлива зібраність трудівників. І ще одне, в радгоспі з’явилася нова посада – лаборант-дозиметрист.
Послухаємо заступника директора радгоспу по реалізації продукції Миколу Яковича Хабарова:
– Цієї весни асортимент ранніх овочів дещо скоротився. Оскільки, за рекомендаціями медиків, не варто було вживати щавель, шпинат, безумовно, господарство і не здавало цю продукцію в магазини. Викликано це було тим, що, за свідченням науковців, щавлева кислота дещо послабляє захисні функції організму при підвищеному радіактивному фоні.
Нині ми відправляємо в торгівлю огірки, томати, цибулю, редис, ревінь, часник. У порівнянні з минулим роком кількість поставок значно зросла. В середньому щодня до столу трудящих Києва радгосп здає 50-60 тонн овочів.
Хороший урожай нинішньої весни. Та й люди працюють сумлінно. Розуміють, що в ці дні чимало залежить від зусиль кожного. Адже ряд господарств 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС тимчасово евакуйовано, реалізація зелені, вирощеної на присадибних ділянках, нині заборонена. Ситуація, безумовно, складна. Але ми вважаємо, що це жодною мірою не повинно відбитися на якості харчування киян, трудящих області. І робимо все можливе, щоб поповнити дефіцит вітамінної продукції.
Перевиконуючи норми денного виробітку, трудяться тепличниці Зінаїда Андріївна Кравченко, Ольга Андріївна Розовик, Марія Миколаївна Фурман, Галина Миколаївна Нечай, Уляна Михайлівна Драгольчук з дільниці Анатолія Олексійовича Лещишина. На сьогодні вони здали вже без малого по 9 тонн вітамінної продукції кожна.
Біля ящиків із щойно зібраними томатами, готовими до відправки, ми побачили лаборанта-дозиметриста Ірину Миколаївну Кукол.
– Ну, як заміри, Ірино Миколаївно?
– У нормі, як, до речі, і щодня. Нині ми трохи змінили порядок відправлення овочів. Раніше продукція радгоспу йшла напряму в магазини. Зараз, враховуючи ситуацію, направляємо її на плодоовочеві комбінати. Там вона знову піддається дозиметричному контролю.
– Чи траплялося, щоб комбінат не прийняв продукції радгоспу?
– Ні. Жодного випадку подібної рекламації не було. Всі продукти відповідають санітарним нормам.
…Магазин «Фрукти-овочі» № 922. Не один рік торгує він овочами, вирощеними в радгоспі «Совки».
Чистота – ось що у ці дні особливо відзначає магазин.
Тричі на день проводиться вологе прибирання торговельного залу, миється територія, що прилягає до нього. У великій ванні ретельно миються всі овочі, які поступають у продаж.
Директор магазину Борис Петрович Новохацький – секретар партійної організації Ленінградського оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату знайомить нас з накладними на прийнятий товар. На кожній з них два штампи. Перший – дозиметричного контролю радгоспу, другий – дозиметричного і радіологічного контролю плодоовочевого комбінату. Лаконічний напис свідчить: «Товар до реалізації придатний».
– Борисе Петровичу, як іде реалізація товару?
– З випередженням графіка. Мали продати 5700 кілограмів огірків, продали 8000, вдвічі більше реалізували редису, зеленої цибулі.
Оскільки зараз тимчасово ми не торгуємо на відкритих лотках, для зручності покупців вирішили створити в магазині додаткові робочі місця. Люди трудяться сумлінно. Ніхто не рахується з часом, щоб зайвий раз помити овочі. Особливо доброго слова заслуговують продавці Наталія Василівна Васіна і Олена Гнатівна Тетервак.
Періодично в магазині працює дозиметричний контроль. Перевірку якості продуктів, чистоти торговельного залу організовує виконком Ленінградської районної Ради народних депутатів.
З проханням сказати кілька слів про стан торгівлі овочами в столиці України ми звернулися до начальника управління «Головплодоовочторгу» Київського міськвиконкому Віталія Дмитровича Безносюка:
– Жителі міста не знають перебоїв у постачанні овочами, – сказав він. – Більше того, в овочеві магазини Києва за станом на 25 травня завезено вітамінної продукції на 1123 тонни більше, ніж торік.
В усіх плодоовочевих комбінатах проводиться дозиметричний і радіологічний контроль за якістю продукції. Лабораторні дослідження дозволяють з усією впевненістю твердити: причин для занепокоєння немає. Овочі, що реалізуються в магазинах державної і кооперативної торгівлі, відповідають санітарним нормам.
Київ же живе нормальним життям. Творчо працює, цікаво відпочиває. І закінчуючи розповідь про постачання столиці України овочами, хотілося б побажати всім киянам та гостям міста: «Смачного!»
Київська правда, 1986 р., 28.05, № 127 (18609).
[1] Не зовсім так, як завжди; точніше – зовсім не так, як завжди, а ще точніше – так, як на шпальтах комуністичних газет. Я сам в 1978 – 1985 рр., працюючи в Інституті колоїдної хімії і хімії води АН УРСР, рік у рік виїжджав “в порядку шефської допомоги” працювати у радгоспі “Совки” і знаю, як там було завжди. Рік у рік ми збирали там помідори. Їх була така сила, що на полі буквально не було куди ступити. По п’ятницях ми мали змогу оглянути наші досягнення за тиждень: ті помідори, що ми зібрали в понеділок і склали в ящики на полі, вже повністю згнили; ті помідори, що ми зібрали у вівторок, догнивали на дні своїх ящиків; ті помідори, що ми зібрали в середу, згнили менше ніж наполовину; ті помідори, що ми зібрали в четвер, тільки-но дозріли і починали гнити; і тільки ті помідори, що ми зібрали у п’ятницю, мали товарний вигляд. Наступного понеділка нас переводили на інше поле і все починалось спочатку. І так було завжди.