Навколо Чорнобильської АЕС

Інтерв’ю взяли М.Берник, В.Заруда

друзі і недруги / [Від такого ж чую]

Про реакцію, викликану за рубежем аварією в Прип’яті, розповідають кореспонденти ТАРС

Днями [1] в Київській області перебували працівники ТАРС, акредитовані у капіталістичних країнах, – кореспондент відділення ТАРС у Вашінгтоні Ігор Володимирович Ігнатьєв, завідуючі відділеннями ТАРС – у Парижі Юрій Леонідович Лопатін, у Лондоні – Микола Вікторович Пахомов, у Відні – Анатолій Сергійович Тюпаєв. Вони побували в Чорнобилі, зустрілися з працівниками апарату Прип’ятського міськкому партії і мали з ними розмову. Перший секретар міськкому партії Олександр Сергійович Гаманюк поінформував про ті заходи, які вживаються по нормалізації обстановки на АЕС.

У міському кінотеатрі «Україна» журналісти зустрілися з учасниками ліквідації наслідків аварії, розповіли про країни, в яких працюють, специфіку і характер своєї роботи, відповіли на запитання.

Ми попросили кореспондентів ТАРС розповісти читачам «Прапора комунізму» про той резонанс, який викликали за рубежем події на Чорнобильській АЕС у пресі, серед різних верств ніаселення.

З: Відомо, що в зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС у пресі капіталістичних країн розгорнулася антирадянська кампанія. Які випади проти Радянського Союзу найбільш характерні?

М.В.Пахомов: Як і в інших капіталістичних країнах, реакція в Англії на події в Чорнобилі була неоднаковою. Я б виділив три її напрями: реакцію антирадянщиків, органів влади і широких верств населення.

Антирадянщики зробили все можливе, щоб очорнити нашу країну. Вони не мали чим відповісти на радянські мирні ініціативи, з якими виступив Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Сергійович Горбачов. А тут аварія. Чого тільки вони не говорили. Радянський Союз, галасували вони, – країна, з якою не можна вести переговори по роззброєнню. Було багато інших безпідставних заяв і звинувачень. В усій цій безпрецедентній кампанії явно вловлювалася оркестровка США.

І.В.Ігнатьєв: Як тільки в США стало відомо про аварію на Чорнобильській атомній електростанції, усі засоби масової інформації розпочали шалену антирадянську кампанію. Я якраз чергував у той час по відділенню ТАРС. А в обов’язки чергового входить детальне вивчення того, про що пише преса.

Газети почали виходити з вкладишами. Автори кореспонденцій не приховували свого великого задоволення від того, що сталося на радянській атомній електростанції. Телекоментатори, зокрема Давид Мартін, просто світилися від радості, переповідаючи фальшиві інформації.

Напрями цих злісних випадів постійно мінялися. Зокрема, одного дня «доводили», що в нашій країні на атомних електростанціях застосовується відстала технологія, іншого – галасували про те, що раз в Радянському Союзі таке трапляється, то з ним не можна вести переговори про роззброєння, наступного дня нас звинувачували у неправдивій інформації. При такому характері аварії, стверджували «знатоки», як мінімум загинуло дві тисячі чоловік, а не два, як повідомляється, Київ лежить у руїнах…

Картина була б неповною, якби я не згадав про позицію комуністичних видань у США. Зокрема, кореспондент газети «Піплз дейлі уорлд» Майкл Давидоу правдиво інформував читачів про події на Чорнобильській АЕС. Розповідаючи про зустрічі з радянськими людьми, він виділяє таку їх рису, як мужність, ентузіазм. Об’єктивні його розповіді про дії Радянського уряду по усуненню наслідків аварії на АЕС, евакуації радянських людей із небезпечної зони, турбота про забезпечення їх усім необхідним, надання житла, працевлаштування. Природно, що інформація, в якій немає видуманих жахів, вселяє віру в можливість дальшого використання мирного атому і додає сил у боротьбі проти ядерного озброєння.

Ю.Л.Лопатін: Реакція у Парижі і взагалі у Франції на чорнобильські події була різною. Але в основному, як і в Америці, свідчила про явно упереджене недоброзичливе ставлення певних кіл країни до Радянського Союзу, до радянського народу.

Буржуазна преса зчинила дикий галас. З ранку до вечора радіо і телебачення приголомшували громадськість повідомленнями одне одного страшнішими про спустошені села і міста на Україні, про те, що наслідки аварії таять у собі значну загрозу і для населення Франції, інших країн Західної Європи. Газети вміщали аршинні заголовки над матеріалами, які розповідали про аварію на Чорнобильській АЕС. При цьому вони посилались на американські джерела інформації.

Три місяці триває ця антирадянська кампанія. І хоч вона продовжується і тепер, тон її спадає. Щоправда, з перших днів цієї кампанії у Франції знайшлися окремі енергетики-ядерники, які доводили, що наслідки аварії на Чорнобильській АЕС значно менших розмірів, ніж вони змальовані у пресі, що вони не позначилися на радіаційному фоні Франції, інших європейських країн, що в Радянському Союзі достатній матеріальний і науковий потенціал, щоб локалізувати і знешкодити лихо.

А.С.Тюпаев: Реакція в Австрії засобів масової інформації була така ж, як і в інших західних країнах. Відчувалося, що і її спрямування іде з одного й того ж джерела [2].

Аварія сталася в розпал мирного наступу СРСР [3]. Противникам розрядки не було що протиставити, чим, так би мовити, крити. Ось вони й ухопилися за Чорнобиль. Полився потік брехливої інформації. Чого тільки не видумували її автори. Доходило і до курйозів, до грубих помилок, які потім їдко висміювались.

Ви, очевидно, знаєте, про випадок з показом по італійському телебаченню плівки про начебто пожежу на Чорнобильській АЕС. Телевізійні магнати розраховували на сенсацію. Але фальшивку було викрито. Через кілька днів почались дзвінки в редакції – на плівці відзнято пожежу на паперовій фабриці в італійському місті Трієсті.

Це викриття значною мірою підірвало авторитет і силу антирадянської кампанії. Якщо у перші дні газети по три-чотири свої полоси виділяли під матеріали про аварію на атомній електростанції, то тепер таким інформаціям відводиться значно менше місця. Вони відійшли на задній план. Але і нині на сторінках засобів масової інформації тривають суперечки щодо масштабів і наслідків біди, що спіткала Радянський Союз, хоча з цього приводу є офіційне повідомлення Радянського уряду.

З: Як відреагували в урядових колах на події в Чорнобилі?

І.В.Ігнатьев: Хвиля вигадок і інсинуацій тепер почала спадати. Думаю, в цьому певну роль відіграла й міжвідомча група, створена при Білому домі на третій день після аварії на Чорнобильській АЕС. Її очолив директор комісії по контролю за озброєннями і роззброєнням Кенне Еделман. Члени цієї комісії, а також учені й окремі журналісти почали спростовувати перші «повідомлення» преси щодо масштабів і характеру аварії.

При цьому вони, безумовно, керувалися знаннями справи і принципом порядності. Але заспокійливий тон їх виступів диктувався й, так би мовити, чисто національними інтересами. Справа в тому, що «підігріта» застрашливими, завідомо фальшивими повідомленнями про біду в Радянському Союзі громадськість США почала виступати проти використання атомних електростанцій. Тим більше, що вірогідність великих аварій на американських атомних електростанціях становить 50-60 процентів. Про одну з аварій у березні 1979 року на електростанції «Тримайл айленд» у місті Гарісберг штату Пенсільванія було розказано в телепередачі уже на третій день після подій у Прип’яті.

Однак сказане не означає, що в США усі нарешті реалістично, з розумінням поставилися до нещастя, що спіткало Радянський Союз. Знайшлися й такі, що осуджують доктора Гейла за його допомогу потерпілим під час аварії радянським громадянам, закликають не купувати сільськогосподарські продукти у соціалістичних країн, мотивуючи тим, що вони начебто мають підвищений радіоактивний фон і т.д. [4]

М.В.Пахомов: Уряд Англії обрав стриманий тон. Британія сама на процентів 60-65 залежить від атомної енергетики. У її атомному комплексі були інциденти, які старанно приховувались. З боку уряду навіть було зроблено дружній крок – запропоновано допомогти нашій країні деякими потрібними машинами, обладнанням [4].

Ю.Л.Лопатін: У Франції теж 60-65 процентів електроенергії виробляють атомні електростанції. Уряд не був зацікавлений у тому, щоб наганяти страх на громадськість, щоб не викликати хвилю протесту проти використання атомних електростанцій. Тим більше, що енергетики-вчені у виступах і в пресі доводили: від аварії, на жаль, ніхто не застрахований. З бідою, що трапилась, Радянський Союз справиться. Наслідки аварії в Чорнобилі Франції не загрожують.

А.С.Тюпаєв: Заради справедливості треба сказати, що з боку уряду Австрії не було випадів проти Радянського Союзу. Керівники країни аргументовано заспокоювали населення, доводили, що аварія на Чорнобильській АЕС не таїть у собі загрози для Австрії і не позначиться на її радіаційному фоні, що в Радянського Союзу достатньо сил, щоб справитися з бідою і нормалізувати обстановку.

З: Наскільки засоби масової інформації вплинули на громадську думку? Як відреагували на події у Чорнобилі широкі верстви населення?

Ю.Л.Лопатін: Усі ті, хто вірить в Радянський Союз, бачить у ньому оплот миру і безпеки, – великі демократичні рухи, учасники руху Опору, колишні льотчики ескадрильї Нормандія-Неман виступили з різким осудом безпрецедентної брехні про події на Чорнобильській АЕС. Газета французьких комуністів «Юманіте» писала про те, що не можна спекулювати на чужій біді. Таке лихо може трапитись у будь-якій іншій країні.

Багато простих громадян Франції, муніципалітетів заявили про свою солідарність з нашою країною, про готовність допомогти у боротьбі по ліквідації наслідків аварії, надсилали гроші, чеки. Майже кожен лист у Радянське посольство, відділення ТАРС закінчувався словами: «Якщо необхідно, можу поїхати у Чорнобиль…».

Кореспонденти ТАРС побували в ряді районів поліської зони, відвідали реевакуйоване село Черемошну Поліського району, зустрілися з його мешканцями. Ознайомилися з ходом будівництва житла для евакуйованого населення у селі Небрат Бородянського району, які ведуть будівельні організації Києва, Харківської і Кримської областей. Журналісти відвідали Немішаївський радгосп-технікум.

Кореспонденти ТАРС знайомляться з ходом будівництва житла для евакуйованих у селі Небрат Бородянського району. Фото М.Мосенжника

Прапор комунізму, 1986 р., 6.08, № 184 (2580).

[1] Додатково про цю поїздку: “Настрій – діловий» під 26.07.1986 р.

[2] Совєтські журналісти просто не можуть зрозуміти, як то газета може не отримувати вказівок від начальства – про що і як саме писати.

[3] Хоч наступ був і мирним, результати його мали бути такі ж, як і від наступу воєнного – підпорядкування усіх країн світу владі Кремля.

[4] Ну, багато харчів, навіть радіоактивних, вони б у нас все одно не закупили б, бо радянцям не було чого їсти самим.

[5] Важливе свідоцтво, яке старанно замовчувалось в СССР!