Об’єкти – до свята будівельників

А.Гай, влас.кор.«Київської правди». Володарський район

Автографи на карті області

Такий рубіж намітили посланці будівельних організацій і промислових підприємств Хмельницької області, які споруджують житло для чорнобильців.

На мальовничій околиці села Лобачів, що у Володарському районі, перші групи будівельників з’явилися трохи більше місяця тому, а сьогодні зелений пагорб уже розлінували вулиці. Мов з води ростуть сучасні будинки, господарські будівлі.

– На київській землі будинки зводять посланці більш як трьох десятків підприємств, установ і організацій Хмельницької області, – розповідає начальник штабу будови В.Г.Набойченко. – Найвищих результатів у соціалістичному змаганні за високі темпи та відмінну якість добиваються представники облагробуду, комбінату «Хмельницькпромбуд», пересувної механізованої колони облцукропрому та посланці ряду промислових підприємств Хмельниччини.

– Особливо хочеться відзначити бригаду Новицького з управління «Житлобуд» та будівельників заводу «Катіон», – доповнив секретар тимчасової партійної організації будови М.Л.Нечипоренко. Але одразу й обмовився: – Поговорити з людьми зможете хіба що в обідню перерву, бо зараз навіть на коротке інтерв’ю часу не буде.

Лише безпосередньо на майданчиках переконався, що застереження одного з керівників будови було зроблене не ради красного слівця. Темп будівництва і напруга такі, яких досі на жодному об’єкті бачити не доводилося. Так, скажімо, бригада Г.М.Філіпчука з Хмельницької міжколгоспної пересувної механізованої колони № 33 за тиждень роботи у Володарському районі спорудила два і на час нашого приїзду в Лобачів закінчувала третій будинок.

На перехресті двох майбутніх вулиць група людей вносила якісь корективи у план забудови села. Після короткого знайомства з’ясовуємо, що це проектувальники з Хмельницького інституту «Агропроект».

– Спорудження нового Лобачева багато в чому незвичне і будівельникам, і нам, проектувальникам, – говорить керівник групи Ю.М.Бондаренко. – Досі існувала традиція, що навіть незначні об’єкти проходили нелегкий і тривалий шлях від «визрівання» проекту до його створення. Потім компетентні органи довго розглядали й оцінювали, ще довше готова робота чекала черги на затвердження у високих інстанціях. Бралися дозволи на фінансування, визначалися генпідрядні та субпідрядні організації… Одне слово, від задуму щось збудувати до його реалізації проходили роки. Аварія на Чорнобильській АЕС змела і цю традицію, і всі перепони на шляху довгобуду [1]. Всього за два місяці на голому пагорбі виросте нове село.

Слід уточнити, що проектанти не лише здійснюють авторський нагляд за реалізацією своїх розробсж. У залежності від особливостей місцевості та наявних будівельних матеріалів уже в ході будівництва вони вносять суттєві корективи – міняють розміщення будинків та господарських споруд, оформлення зовнішнього вигляду житла. Як результат типові будинки набувають неповторних, привабливих рис.

Будівельники просили відзначити оперативну кваліфіковану роботу і високий художній смак головного архітектора В.О.Сердюкова та головного спеціаліста В.І.Мусієнка.

Слово «вперше» у Лобачеві доводилося чути досить часто. Вперше проектування і будівництво ведуться одночасно. Вперше за спорудження житла взялися заводчани, котрим досі зводити такі об’єкти ще не доводилося. Вперше, мабуть, за всю історію будівництва більш як три десятки колективів з різних підприємств і організацій працюють мов один. Вперше досягнуто таких високих темпів робіт. Пояснення цьому – спільна біда і спільне прагнення ще до настання осені дати потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній впорядковане житло, спорудити об’єкти соцкультпобуту. Саме цим єдиним прагненням живе кожен з півтисячі будівельників, які споруджують на околиці Лобачева нове село.

– Ми, дев’ять добровольців з кількох бригад «Хмельницькпромбуду», прибули сюди наприкінці червня, а сьогодні вже маємо 13 будиночків з 16, – говорить бригадир передової бригади М.А.Новицький. – Допомагає чітка організація праці.

Колектив посланців Хмельницького заводу «Катіон» на спорудженні нового Лобачева – один з малочисельних, та й будує всього два житлових будинки. Проте про бригаду М.Р.Гури, про мулярів Л.І.Казьмірчука та В.П.Кокізюка, теслю П.П.Ревуцького на будові лине добра слава.

– Споруджувати житло для чорнобильців приїхали кращі з кращих трудівників нашого колективу, – розповідає начальник ремонтно-будівельного цеху заводу Б.І.Данилів. – Проводжаючи у Володарський район Київської області, товариші по праці запевнили, що будуть виконувати норму і за нас. Але й наказали будувати так, як для найближчих, найрідніших людей. Цей наказ ми і виконуємо. Нещодавно на загальних зборах бригади одностайно прийняли рішення: повністю закінчити будинки і господарські споруди до Дня будівельника.

Ініціатива посланців «Катіона» знайшла широку підтримку. В соціалістичне змагання за те, щоб завершити спорудження 120 будинків для чорнобильців у Лобачеві до свого професійного свята, включилися всі будівельники.

– З вдячністю сприйняли цю новину як трудівники нашого господарства, так і майбутні новосели – чорнобильці, котрі переселяться сюди зі своїх тимчасових домівок у селі Небрат Бородянського району, – повідомив голова колгоспу імені Димитрова П.Й.Гончаренко. – Нещодавно їхні представники побували у нас і залишилися задоволеними. Із завершенням будівництва в колгосп увіллється численний загін механізаторів, тваринників, спеціалістів сільськогосподарського виробництва. Всім знайдеться робота в господарстві як у літній, так і в зимовий період.

Коли ми залишали будову, з партією автомашин, що привезли матеріали і конструкції, під’їхав керуючий трестом-майданчиком «Хмельницькагробуд» А.Д.Фрідман і попросив висловити щиру подяку місцевим жителям, керівникам Володарського району та ряду будівельних організацій Київської області, які гостинно зустріли посланців Хмельниччини. Від імені всіх будівельників він запевнив, що взяте зобов’язання буде виконане.

По-ударному, з випередженням графіка працює комплексна бригада будівельників тресту «Хмельницькагрожитлобуд», якою керує Леонід Володимирович Юхимчук. Фото Д.Злобінського

Київська правда, 1986 р., 6.08, № 183 (18665).

[1] Я б сказав – винна не так аварія, як рішення Політбюро. Зрештою, невідомо, що гірше.