Росте селище енергетиків
В.Стрекаль, Д.Злобінський, кореспонденти «Київської правди». Чориобильський район
Зелений Мис… Цю назву сьогодні можна часто почути в одному ряду із словами Чорнобиль, Прип’ять, атомна станція. І зв’язують його з недалеким майбутнім Чорнобильської АЕС – адже в селищі під такою назвою незабаром будуть жити експлуатаційники атомної. Воно зростає в одній з найпівденніших точок Чорнобильського району, неподалік від Київського водосховища. Звідси атомники їздитимуть на роботу, сюди повертатимуться на відпочинок.
Виконроб Л.Г.Кордюков і начальник дільниці М.Г.Лука біля карти-схеми селища Зелений Мис.
Ще зовсім недавно про майбутнє селище нагадували тільки креслення та карти-схеми, а нині поле стало суцільним будівельним майданчиком. Уже виросло немало одно- і двоповерхових будинків. Біля них і трохи далі працюють землерийні машини, крани, один за другим проїжджають автомобілі. Цілу добу не змовкає тут трудовий ритм. Генеральним підрядником виступає Київське будівельне управління тресту «Південатоменергобуд». Поряд трудяться представники інших організацій, військові будівельники. Керуючий трестом О.Д.Яковенко говорить:
– Наша будова відрізняється від інших тим, що всі роботи необхідно виконувати в стислі строки, питання комплексної забудови розв’язувати без розкачки. А роботи багато. Та ось начальник третьої дільниці Михайло Григорович Лука все це вам покаже в натурі.
Відчувається, що наш провожатий добре обізнаний з станом справ.
– Один корпус селища першої черги являтиме собою двоповерхову забудову, – повідомляє він. – Решта буде одноповерховими.
Михайло Григорович називає, що вже зроблено на тому чи іншому об’єкті. Наводити його слова немає потреби – ми були на будові кілька днів тому, а відтоді, безперечно, тут сталося немало змін. Адже будинки і цілі корпуси (так тут називаються групи з десяти будинків) зводяться у швидкому темпі, всі трудяться з повною віддачею. Як, приміром, виконроб Володимир Андрійович Пашков, якого ми зустріли біля одного з корпусів. Він працює третю вахту підряд. Слід сказати, що слово «вахта» для тих, хто трудиться на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, означає два або три тижні роботи – напруженої, без вихідних, з подовженою зміною. Потім – відпочинок, і знову вахта. Пашков же вирішив трудитися без перерви. Будівельники під його керівництвом вели технологічні операції нульового циклу на кількох корпусах, а на одному – й монтували будинки з готових блок-кімнат.
Один з куточків будови.
Заключні операції по зведенню будинків вахтового селища виконує колектив Прип’ятського ДБК-3. Його трудівники зводили житлові будинки в місті енергетиків. Але ось трапилась біда, довелося залишити рідне місто. Вони й на Зеленому Мисі сповна віддаються роботі, з кожним днем наближають його здачу в експлуатацію. Багато тут умілих будівельників. Начальник виробничо-технічного відділу І.І.Даниленко першою називає бригаду монтажників Миколи Горського. На роботах у Прип’яті Микола Олексійович був ланковим у бригаді П.В.Самсонюка, а тут йому довірили керувати бригадою. Цей колектив першим з підрозділів ДБК прибув на нове місце, показав зразки ударної праці. Після нього на вахту заступила бригада Самсонюка.
– Щоб підвищити якість робіт, ми оголосили конкурс на краще оздоблення квартир, – повідомляє І.Даниленко. – Переможцям будуть вручені премії. А поки що особливою старанністю відзначаються бригади оздоблювальників Галини Кисіль, теслярів – Володимира М’якотіна, сантехніків – Володимира Соболя, електромонтажників – Володимира Яковця.
Заходимо в один будинок, другий, третій. Чимало квартир уже набуло затишного вигляду – в них побілено стелі, обклеєні шпалерами стіни. Дві кімнати, кухня, вмонтована велика шафа для одягу, ванна, санвузол… Усе, як у справжній квартирі. Хіба що обсяг дещо менший та стелі нижчі.
Бригадир монтажників А.М.Ткаченко.
В одному з будинків ми зустріли представників підприємств, що постачають сюди готові блок-кімнати, – Волгоградського деревообробного заводу імені Куйбишева і Свирського енерголісокомбінату (Ленінградська область). Вони прибули сюди, щоб визначити якість своїх виробів, допомогти в оздобленні ряду квартир. На якість поставок у будівельників було ряд нарікань, тож оперативне втручання фахівців, безперечно, принесе користь.
– А тепер давайте подивимося на будівництво їдальні, – пропонує М.Лука.
В його голосі відчувається задоволення. Адже будівельників критикували за відставання з спорудженням об’єктів соцкультпобуту. Ще й тепер не все гаразд із цим, та все ж відчутні зрушення на краще. Ось уже зростає й їдальня. Того дня, коли ми тут побували, будівельники монтували фундамент. Керував роботами Анатолій Миколайович Ткаченко. За спеціальністю він електрозварник. Проте й іншими будівельними спеціальностями володіє, освоїв і роботу монтажника. От і довірили йому очолити бригаду. Один за другим кран подає блоки, бригадир разом з своїм підручним Сергієм Борсюком приймає їх, акуратно встановлює на місце. Вони – земляки. Прибули в Прип’ять з Дніпропетровської області. Працювали на зведенні багатьох об’єктів АЕС. Нову для себе спеціальність освоїли добре, тож впевнено ведуть монтаж.
Будівельні роботи ведуться буквально всюди. Там бульдозери вирівнюють майданчик, тут прокладаються різні комунікації, віддалік споруджуються станції очистки питної води, йдуть роботи на місці майбутніх споруд по очищенню каналізаційних стоків… Не все на будові так добре, як хотілося б, – трапляються порушення графіка поставок ряду матеріалів, не всі механізми повністю задіяні, є недоліки в організації соціалістичного змагання і забезпеченні його гласності, не повністю вирішені питання з побутом будівельників. Та кожен розуміє важливість будови, прагне перебороти труднощі, здавати об’єкти у визначені строки.
Ми залишали майданчик пізно ввечері. На будові не спадав трудовий ритм. Селище продовжувало рости.
Київська правда, 1986 р., 13.08, № 188 (18670).