Козацька Україна 16 – 18 ст. у французьких історичних дослідженнях
Луняк Євген
Рекомендовано до друку Вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 9 від 21 червня 2012 р.)
Рецензенти:
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Казьмирчук Григорій Дмитрович.
доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв Ластовський Валерій Васильович.
доктор історичних наук, професор, завідувач відділу пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Пінчук Юрій Анатолійович.
Книга Євгена Луняка являє собою комплексне дослідження французької історіографії історії України ХVІ-ХVІІІ ст. Автор даної наукової роботи докладно відобразив процес еволюції вивчення України козацької доби істориками Франції від появи перших свідчень про козаків у цій країні до сучасності. Процес розвитку історичних студій з даної тематики розглядається на фоні соціально-політичних і культурних процесів, які відбувалися у Франції в ХVІ – на початку ХХІ ст. Висвітлюються питання впливу французької політики та культури на розвиток козакознавчих і українознавчих досліджень у цій країні, а також розглядається проблема рецепції тем і образів козацької України у французькому мистецтві.
Книга, безумовно, матиме цікавість не лише для науковців-істориків, але й для викладачів, студентів і всіх тих, кого цікавить минуле України й Франції та історичні взаємини між цими країнами.
В оформленні обкладинки використано карту німецького географа Йоганна-Баптиста Гоманна (1664-1724) «Україна – земля козаків».
Світлій пам’яті свого батька
Луняка Миколи Дмитровича
автор присвячує цей твір
Провінція Україна може бути названа великим королівством, як через її величезний простір і багаточисельне населення, так і через значну кількість її великих і добре укріплених міст і багатства її території, які полягають в її землі жирній, родючій, багатій. Це справжня земля обітована… Тож поляки мали зі своїх багатств найголовніше – володіння цією провінцією. Вона мала свого окремого генерала та свої війська, що діяли на свій розсуд, як союзники та конфедерати, а не як піддані цієї корони. У них можна було побачити двісті чи триста тисяч чоловік. Історія Польщі доводить, що Річ Посполита була непереможною тоді, коли володіла цим щасливим краєм. Його люди, що називаються козаками, відзначаються цікавою особливістю, бо, мабуть, є єдиними, хто носять ім’я інакше, ніж називається їхня країна.
З «Мемуарів» шевальє де Божо [1], 1700.
Зміст
Примітки
1. Beaujeu. Memoires du chevalier de Beaujeu, contenant ses divers voyages, tant en Pologne, en Allemagne, qu’en Hongrie, avec des Relations particulieres des Affaires de ces Pays-là, depuis l’année MDMDLXXIX. – Amsterdam: Chez les Héritiers d’Antoine Schelte, 1700. – 496 р. – P. 89-90.
Подається за виданням: Євген Луняк Козацька Україна 16 – 18 ст. у французьких історичних дослідженнях. – К.-Ніжин: Видавець Лисенко М.М., 2012 р. – 808 c.