Висновки

Корсун С.І., Ткачук Т.А.

У монографії, вперше у вітчизняній психології, зроблено спробу висвітлити психологію діяльності малодослідженої професії, а саме – працівників податкової міліції. На підставі існуючих теоретичних та методологічних наукових підходів до вивчення психології діяльності авторами досліджено соціально-психологічні умови діяльності працівників податкової міліції, побудовано професіограму професії. Спираючись на професіограму подальші психологічні дослідження діяльності цієї категорії працівників відбувалися у наступних напрямках: вивчення стресу та професійної копінг-поведінки у діяльності працівників податкової міліції; вивчення психологічних засад професійного відбору працівників податкової міліції.

Використовуючи структурно-функціональний аналіз професійної діяльності працівників податкової міліції, враховуючи соціально-психологічні умови в яких працює зазначена категорія фахівців, скориставшись експертними оцінками вдалося розробити професіограму та психограму професії працівника податкової міліції.

Професіограма та психограма дали змогу виділити ті психологічні особливості, що притаманні саме цій професійній категорії, а саме: високий рівень нервово-емоційного напруження, відповідальність, стресогенність, перебіг в умовах дефіциту часу, нерегламентований робочий день. Аналіз діяльності працівників податкової міліції з точки зору напруженості праці дає підстави віднести працю даної категорії працівників до переліку дуже напружених робіт.

До цього часу не існує термінологічної однозначності у визначенні дефініції «копінг». У наукових працях, присвячених проблемам копінг-поведінки, використовуються поняття «опанування», «опановуюча поведінка», «психологічне подолання» і просто кальковане «coping». У рівній мірі використовується термін «coping behavior», причому акцент на власне поведінці у практиці дослідження реально може і не бути присутнім. На сьогоднішній день даний термін відображає досить широке змістовне навантаження.

У більшості випадків «психологічне подолання» («копінг») розуміється як індивідуальний спосіб взаємодії з важкою ситуацією (зовнішньою або внутрішньою), який визначається її суб’єктивною значущістю для людини з одного боку, і її власними психологічними можливостями – з іншого, а поняття «копінг-поведінка» позначає досить широкий спектр активності людини – від психологічних захистів до цілеспрямованого подолання кризових ситуацій. Результатом зусиль психологічного подолання (включаючи орієнтацію на дію або інтрапсихічну активність), є усунення важкої життєвої ситуації, її зміна або адаптація до її вимог.

Сутність копінгу полягає в ефективній адаптації людини до вимог ситуації, а його головне його завдання – забезпечення і підтримання благополуччя людини, фізичного і психічного здоров’я, задоволеності соціальними стосунками.

У сучасній психологічній науці виокремлюють три підходи до тлумачення поняття «coping». Перший трактує його у термінах динаміки Его як один із засобів психологічного захисту, що використовується для послаблення напруги. Прибічники цього підходу схильні ототожнювати копінг з його результатом (Н. Хаан); другий визначає копінг у термінах рис особистості, як відносно постійну схильність відповідати на стресові події певним чином (Р. Мус); згідно третього підходу, копінг розуміється як динамічний процес, специфіка якого визначається не лише ситуацією, але і стадією розвитку конфлікту, зіткненням суб’єкта із зовнішнім світом (Р. Лазарус, С. Фолкман).

З позицій когнітивної теорії стресу і адаптації, процес подолання починається з когнітивної оцінки людиною її взаємостосунків з умовами середовища. Виокремлюють три типи когнітивної оцінки, які впливають на процес психологічного подолання. Первинна оцінка визначається мірою загрози, властивостями стресора, психологічними особливостями індивіда. Вона дозволяє зробити висновки про оцінку ситуації як такої, що загрожує або як про ситуацію зміни. Вторинна – це оцінка власних ресурсів і можливостей розв’язати проблему. Вона визначає, в який спосіб можна вплинути на негативні події та їх результат, тобто на процес вибору механізмів і ресурсів подолання. Переоцінка грунтується на зворотному зв’язку від результату взаємного співставлення перших двох оцінок, що може призвести до зміни первинної оцінки і, внаслідок цього, до перегляду своїх можливостей та спроможності впливати на дану ситуацію, тобто корекції вторинної оцінки (Р. Лазарус). Після когнітивної оцінки ситуації включаються (свідомо або несвідомо) механізми подолання – копінг-процес. Таким чином, на копінг впливають: оцінка міри загрози, власних дій та їх успішність у подоланні стресу.

На підставі професіографічного аналізу діяльності працівників податкової міліції та за результатами експертних оцінок були визначені професійно-важливі психологічні якості, що необхідні для успішного здійснення професійної діяльності працівниками зазначеної професійної групи. Серед професійно-важливих якостей були виділені: високий рівень розвитку пам’яті, уваги, сенсомоторної діяльності, логічного мислення, емоційної стійкості, здатності протистояти впливу стресогенних факторів та уміння адаптуватись до нестандартних умов діяльності. Для проведення емпіричного дослідження були підібрані надійні та валідні методики дослідження виявлених професійно-важливих якостей.

За результатами кореляційного аналізу було встановлено, що певні психологічні якості особистості виявили значний рівень кореляції з успішністю професійної діяльності працівників податкової міліції. Таким чином, зазначені психологічні якості (а саме: нейротизм, інтроверсія, педантичність, тривожність, врівноваженість, рівень розвитку функцій пам’яті, уваги, сили, рухливості, динамічності та врівноваженості основних нервових процесів) можуть використовуватись у якості прогностичних показників успішності професійної діяльності працівників податкової міліції.

Для визначення успішності професійної діяльності працівників податкової міліції запропоновано використовувати рівняння множинної регресії. Це дає змогу вирахувати комплексний числовий показник прогнозованої успішності трудової діяльності працівника на основі урахування комплексу психологічних професійно-важливих якостей.

Дослідження особливостей копінг-стратегій курсантів та офіцерів податкової міліції дозволяє резюмувати, що розв’язання проблем є базовою стратегією, яка дозволяє чинити опір стресовим впливам. Достовірно частіше (р<0,05) до неї вдаються випускники факультету податкової міліції, малодосвідчені та досвідчені офіцери-податківці.

При оцінці своїх особистісних ресурсів як недостатніх для подолання стресу першокурсники достовірно менше (р<0,05) звертаються за підтримкою до представників соціально-підтримуючої мережі, які могли б надати їм допомогу у розв’язанні проблем. Пасивна стратегія уникання займає останнє місце у структурі копінг-поведінки досліджуваних груп. Проте, курсанти вдавалися до неї частіше порівняно з офіцерами.

У групі курсантів-першокурсників достовірно вищою (р<0,05) є інтернальність у сфері міжособистісних стосунків та у ставленні до здоров’я, у групі випускників – у сфері невдач та загальна інтернальність. Досвідчені офіцери виявляють вищу інтернальність на достовірно значущому рівні (р<0,05) у сфері виробничих та сімейних стосунків, малодосвідчені – у сфері невдач, здоров’я та загальної інтернальності загалом. Достовірні відмінності між показниками курсантів та офіцерів були встановлені лише за шкалою інтернальності у сфері виробничих стосунків (р<0,05), що є логічним, оскільки курсанти ще не стикались безпосередньо із впливом умов та особливостей своєї майбутньої професійної діяльності.

У результаті дослідження комунікативних копінг-ресурсів була встановлена закономірність, яка полягає у тому, що афіліативна потреба має тенденцію до зростання під час навчання у ВНЗ та у процесі професійного становлення. Достовірні відмінності за показником «емпатія» (р<0,05) в офіцерів порівняно з курсантами свідчать про вищий рівень розвитку емпатії в офіцерів, що пояснюється більшим їх емпатійним досвідом і розвиненою чутливістю до емоційних станів і проявів переживань в інших людей.

Захисні механізми широко використовуються майбутніми та нині діючими фахівцями податкової служби, проте говорити про наявність певної закономірності не є можливим. Першокурсники найчастіше використовують витіснення та заперечення, випускники – інтелектуалізацію і проекцію, фахівці з малим стажем надають перевагу витісненню та проекції, більш досвідчені – інтелектуалізації та компенсації.

У курсантів та офіцерів в цілому діагностовано позитивну Я-концепцію. Помірне розходження між показниками Я-реального і Я-ідеального свідчить про прагнення до самовдосконалення і є необхідною умовою подальшого особистісного зростання і професійного становлення.

Положення та дані наведені у цьому дослідженні не дають відповіді на усі питання, що стосуються психології діяльності працівників податкової міліції. Автори відкриті для спілкування та з вдячністю сприймуть усі критичні зауваження та побажання, що дадуть змогу якісно доповнити та розшири започатковану сферу досліджень.