2. Строения в крепости

Берлинский М. Ф.

Выходя из лавры чрез дорогу пред святыми ее воротами, видимо огромное и лучшее во всем Киеве здание – новоустроенный Арсенал [стр. 139] [збудований в другій половині XVIII ст. за проектом військового інженера Дебоскета на місці колишнього Вознесенського монастиря. Найбільша споруда в Києві за часів М.Берлинського; зберігся до наших днів]; по восточную сторону его на площади стоит старинная каменная приходская церковь преп.Феодосия [збудована близько 1700 р. коштом полковника Мокиївського; збереглася до наших днів. Класичний зразок тридільного храму], а далее ее другая такая же над горою устроена Воскресения Христова [стр. 130] [ще одна церква того ж фундатора, збудована кількома роками раніше; збереглася до наших днів. Дзвіниця – XVIII ст.].

Смежно с сею последнею по правую руку находятся два каменные флигели и оставшиеся погреба от погоревшего дома бывшего наместнического правления, в коих хранятся теперь губернская архива и казна [стр. 194, 158. В левом флигеле помещается военная комиссия] [збереглися в частково добудованому і перебудованому вигляді поблизу Воскресенської церкви]. За сим местом по той же линии выстроен дом для инженерного генерала [тимчасовий дерев'яний будинок, зведений після пожежі; не зберігся] и близ него чрез дорогу главный каменный гаубвахт [розібраний в 30-і роки XX ст.].

Кроме сих и других для жительства и для крепостных надобностей поделанных в крепости строений находится каменный дом [стр. 140], в коем помещается комиссариатское и провиантское депо [колишній будинок губернської канцелярії, збудований в середині XVIII ст. Відомий більше як «палац губернатора». Зберігся до наших днів у подекуди переробленому вигляді (в стилі класицизму)], а по северо-западную сторону лаврской ограды – каменный магазин [стр. 195] [зберігся. Стоїть на краю плато біля Онуфріївської вежі] и недалеко от него построенная еще князем Владимиром церковь Преображения Господня [стр. 37, 111. По мнению некоторых, в сем месте существовало Берестовое село, стр. 38] [церква Спаса на Берестові. М.Берлинський помилкове приписує наявну споруду князю Володимиру Святому. Насправді вона була збудована на переламі XI – XII ст. (очевидно, Володимиром Мономахом. Під час монгольської навали зруйнована; лишилося близько третини – нартекс і західна стіна. Відбудова у XV ст. (мабуть, за часів Симеона Олельковича); добудована і розписана в 30-і роки XVII ст. піклуванням митрополита Петра Могили (є зображення мецената – видатна пам'ятка портретного живопису доби ренесанса). Нещодавно розчищено частину фрескового розпису кінця XI – початку XII ст. Дзвіниця побудована на початку XIX ст.], которую для древности ее определил великий государь Петр I включить в крепостное ограждение и что она для того теперь только может быть и примечательна; приход же ее и священнослужители находятся в форштате.

Из крепости ведут трое каменных ворот с устроенными при них гаубвахтами и тюремными домами. Первые киевские находятся к северо-западу и ведут к Старому Киеву и Подолу [не збереглися. Ліквідовані при прокладанні вул. Цитадельної (80-ті роки XIX ст.)]; другие, Васильковские, прямо к западу [збереглася равелінна частина споруди в напівзруйнованому вигляді. Через цю браму ішов шлях до Василькова, де в кінці XVII – ХVІІІ ст. містилася київська митниця]; а третьи, Московские к юго-востоку, ведущие из крепости на юг к Неводницкой пристани.