Концерт з Меркурія

Богдан-Ігор Антонич

Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,

в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.

На голови міщан злітають зорі, наче листя,

у скорчах болю і багатства людський вир заснув.

Бур’ян дахів, співуче зілля, мідний кущ – антени.

На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.

Червоні раки лямп повзуть по меблях і по стінах,

холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.

Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі,

старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.

В радіостації надхненний спікер накладає

на ночі грамофон холодний місяця кружок.

20 травня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Ротації. – Львів: 1938 р., с. 16.