Гірке вино

Богдан-Ігор Антонич

Мої дні жорстокі та холодні

полину навіяли в пісні,

потонули обрії в безодні

чорної весни.

Знов підказує мені до вуха

слів спокуслива, похмільна їдь,

що поглине серце завірюха,

хочби мимохіть.

Так складатиму в дні анестезії

цю отруйну дань моїм часам,

бо дарма: гірке вино поезії

мушу пити сам.

Нерозумна мрія зрадно кличе,

знаю, що омана це й фантом:

хочу вирізьбити днів обличчя

вірша долотом.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 65.