Кінчаючи

Богдан-Ігор Антонич

Кінчаючи цієї книги

співні, п’янливі сторінки,

не думай, друже, що у них я

горіти зможу крізь віки.

Із поривань, надхнень, одчаю

останеться лиш попіл мрій.

Бо ж пам’ятник крихкий лишаю

турботі й радості своїй.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 76.