Стріла

Богдан-Ігор Антонич

Подай мені лютню з каміння

холодну, мов лід і блискучу, мов сталь!

О, не кантилена осіння,

зими променистий, іскристий кришталь.

Не зайві жалі легкозмінні,

не мелений мелос, не настрій шовковий.

Хай струни, як вістря кремінні,

деруть мої пальці і гнуть аж до крови.

О, визволь від слова безсили,

розчавлю притаєну зради змію.

Напружую струни і жили,

хай пісню, мов стрілу, у серце вам вб’ю.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 63.