Порядок ощадок

Юрій Федькович

– Порядок великий ощадок, – говорив усе Дмитряків тато, а Дмитрик собі байдуже. Не спостигне бувало зі школи прийти – ого! вже й порозкидав книжки в один кут, каламар у другий, сердачок у третий, капелюшок під лавицю – доста того, що в кождім кутку Дмитрових річів було повно.

Але одної днини каже сестра до Дмитрика:

– Дмитрику, збирайся борзо-борзенько, підеш зі мною в ліс на ягоди!

Дмитрик аж підскочив з радості! До шапки, до сердачка – хто знає де єго шапка, де сердачок. Коли їх би й за цілий тиждень не позбирав у хаті.

– А йдеш? – питає сестра, – днина проходить, а я би вже від тогди глечок ягід назбирала, відколи на тебе чекаю! – та й пішла, а Дмитрик лишився плачучи дома! Так єму треба було, най тримає свої речі в порядку.

А що він за свій непорядок від тата та від мами не раз набрався, то аж сором казати. Бувало, вже до школи дзвонять, а Дмитрнкові ще чобітки відшукують, або каламар, або олівець. Часом тато нічо не каже, а часом як осердится, та Дмитрика таки гарно за чуприну потормосає.

Отже, діти:

– Порядок – ощадок.

Кілько ти часу втратиш шукаючи то сего, то того – то бись за той час багато уробив.

Примітки

Надруковано в «Вібліотеці для молодіжи», 1889 р., с 191 – 192. Друкуємо з першодруку.

Подається за виданням: Федькович Ю. Писання. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., т. 2, с. 458.