Чи чули ж ви, люде, о такій новині?

Запис Ю.Федьковича

Чи чули ж ви, люде, о такій новині?

Втопили Петруся в дунайській долині.

Бо в дунайськім краю та слава ся стала,

Що вельможна пані Петруся кохала.

Кохали ж они ся півчетверта року,

Аж ся не довідав вірний слуга з боку.

Осідлав він борше коня вороного,

Побіг здоганяти пана молодого.

Здогонив він пана на тисовім мості:

– Вертай, пан, додому, має пані гості.

– О слуго ж мій вірний, не кажи ж ми того,

Предсеж моя пані роду не такого.

– О пане ж мій, пане, коли ж ми не віриш,

То з тугого лука в моє серце стрілиш.

То ж вертайте коні, в двори на помості,

Нехай привітаю непрошені гості.

Подивився Петрусь в віконце очима,

– Пане ж моя, пане, вже пан за плечима.

Ударився Петрусь по полах руками:

– Пане ж моя, пане, пропав же я з вами.

Увійшов вельможний у нову кімнату:

– Славні ж маю гості, та нічим вітати.

Вітав-бих тя, Петрусь, шабельков із клинка,

Але-с ми не рівня, не до поєдинка.

Простив-бих тя, Петрусь, та король учує,

Хіба ж тобов, Петрусь, рибку погодую.

Узяли Петруся попід білі боки

Та вергли Петруся у Дунай глибокий:

– Плавай, Петрусь, плавай від краю до краю,

Нехай усі хлопці по тобі ся кають.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 69, арк. 68 зв.). Варіанти пісні див.: «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 282 – 284 (з мелодією).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 145 – 146.