Що ж ти ходиш засмучений
Запис Ю.Федьковича
– Що ж ти ходиш засмучений,
Ох, сину мій Андрусю?
– Гой не питай мене, нене,
Не моя ж ти, матусю!
– А чо ж кровця на сорочці, о. с. м. А.?
– Убив свого соколочка, н. м. т. м.!
– Ох, то ж кровця не з сокола, о. с. м. А.?
– Гой нещасна ж моя доле! Н. м. т. м.!
[Далі повтори за парним і непарним рядком, як і попереду.]
– В птаха ж кровці та не много,
– Гой вбив свого вороного!
– Твій вороний полем грає.
– Гой бог знає та й відає!
– Вповіж правду, мій ти сину.
– Гой вбив жінку Катерину!
– Ой що ж тепер з тобов буде?
– Що засудять бог та й люде!
– А що ж буде з твоїм домом?
– Що з Гоморов та й з Судомов!
– А з твоїми діточками?
– Нехай тровять люде псами!
– А що з твойов ріднов мамов?
– Щоб ніколи не сконала!
– Ох, та за що ж, мій ти сину?
– Гой за мою Катерину!
– Хіба ж я тя намовляла?
– Гой лиш серце з мене взяла!..
Примітки
Друк. за рукописним збірником (№ 75, арк. 73 зв. – 74).
Що з Гоморов та й з Судомов! – біблійні образи міст Содом і Гоморра (Буття, 18, 22 – 33).
Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 144 – 145.