Гой їхали козаки з обозу

Запис Ю.Федьковича

Гой їхали козаки з обозу,

Стали собі конець перевозу,

Гой а стали та й думку думати,

Чи ся мають на Дунай пускати.

Оден каже, бистренькая річка,

Другий каже, темненькая нічка,

Третій каже, здоров’я не псуймо,

А в Марисі та переночуймо.

А Марися в недузі лежала,

Та з-за моря тройзіля бажала:

– Та хто ж мені тройзіля дістане,

Той зо мною до слюбочку стане!

Обізвався козак молоденький:

– Гой є ж в мене коник вороненький,

Гой є ж в мене два другі на стайні,

Я Марисі тройзіля дістану.

Я тим сивим до моря доїду,

А тим білим морем переїду,

А тим карим тройзіля дістану,

З Марисеньков до слюбочку стану.

Гой став козак тройзіля копати,

Стала ж над ним зозулька кувати:

– Гой не копай, козаче, тройзіля,

Бо в Марисі без тебе весіля.

Гой дав козак коника тримати,

А сам стався з Марисев витати,

Лівов ручков Марисю вітає,

Правов ручков шаблі добуває…

А в городі маківка бриніла,

А Марисі головка злетіла.

– Гой то ж тобі, Марисю, тройзіля:

Не зачинай без мене весіля!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 41, арк. 41 зв. – 42). Варіанти пісні див.: В. Залеський, , 1833, стор. 402; , І, стор. 112 – 113, № 24, 25; II, стор. 594; IIІ, в. І, стор. 43-45; 216, № 84; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 268; «Песни буковинского народа. Составил А. Лоначевский. Из материала, доставленного Г. И. Купчанком…», Київ, 1875, стор. 160 – 161, № 139, 140.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 141 – 142.