Гой там сербин та й сіно косить

Запис Ю.Федьковича

Гой там сербин та й сіно косить,

А сербинка та їсти носить,

Якби ся сіно не косило,

То би ся й їсти не носило.

– Гой сербине, ти сербиночку,

Озьми ж мене та дівчиночку!

– Як же ж я можу тебе брати,

Буде мені твій брат за зле мати.

Гой є в лузі та й калиночка,

На калині та й гадиночка;

На гадину же сонце пече,

А з гадини же трута тече.

А ще братчик та на підгір’ю,

Єму чари та на подвір’ю;

А ще ж бо братчик у дорозі,

А вже ж єму чари на порозі.

Брат до сестри та із дарами,

Сестра д’нему та із чарами:

– Гой, брате ж мій, ти ріднесенький,

Є ж у мене медок солодесенький.

А брат меду та як напився,

Та лиш д’землі та повалився,

Ще й з коника та вороного:

– Пожалься, боже, віку мого!

– Гой сербине, ти сербиночку,

Озьми ж мене та дівчиночку!

– Гоя, не я, ти чарівнице,

У тебе чари на полиці.

– Аж тепер я та наробила:

Ні братчика, та ні сербина!

Ні братчика рідненького,

Та ні сербина миленького!

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 35, арк. 35 зв. – 36). В автобіографічному вірші «Городенчук» поет називає «Сербина» (разом з іншими) популярною серед солдатів-буковинців піснею (т. І, стор. 238).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 138 – 139.