Гой на горі рокиті

Запис Ю.Федьковича

Гой на горі рокиті

Грає чабан в трембіту,

Грає чабан та грає,

На чабанів гукає:

– Гой чабани, чабани,

Скажіть моїй дівчині,

Нехай мене не любить,

Марне літа не губить,

Бо я чабан багатий,

Сім сот волів рогатих,

Ялівнику без ліку,

Скриня грошей в земнику.

– Що ж тут, мати, робити,

Нехав чабан любити?

– Копай, доню, коріня

З-під білого каміня.

Стався корінь варити,

Стався чабан журити,

А ще корінь не вкипів,

А вже чабан прилетів.

– Що ж тя, чабан, принесло –

Чи кочерга, чи весло?

– Приніс мене сивий кінь

До дівчини на поклін.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 11, арк. 13 зв. – 14). Текст пісні – з перефразуванням першої і опущенням останньої строфи – наводиться автором як співанка Катрусі у поемі «Циганка» (т. І, стор. 257 – 258).

Після передостанньої строфи пісні у співанці Катрусі йде двовірш:

До дівчини душки –

У білі подушки!

(т. І, стор. 258).

Варіанти пісні див.: , І, стор. 190, № 63, стор. 225, № 52 (з «Русалки Дністрової», стор. 28); III, в. І, стор. 190, № 63; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 114.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 139 – 140.