Гий попід гай зелененький

Запис Ю.Федьковича

(Про Довбуша)

Гий попід гай зелененький

Ходить Довбуш молоденький,

Та й на ніжку налягає,

Та й на хлопці покликає:

– Гой ви, хлопці з-за границі,

Беріть на сє порошниці,

Беріть на се срібло, злото,

Бо підемо на охоту.

Треба Кути не минути,

Ще й у Косів повернути,

А з Косова нічков тихов

Аж до Дзвінки Штефанихи.

– Чи спиш, Дзвінко, гий чи чуєш,

Чи Довбуша заночуєш?

– Гой чи чую, чи не чую,

А опришків не ночую.

– Пускай, нешто, ба й до хати,

Бо ся буду добувати.

– В мене двері тисовії,

В мене замки сталевії.

– Не поможуть замки твої,

Де підложу плечі свої.

Став ся Довбуш добувати,

Стали замки відлітати,

А ще замки не злетіли,

Штефан Дзвінка з кресла стрілив.

Упав Довбуш на порозі,

Грає кровця в три дорозі,

– Ти, гицілю, ти, Дзвінчуку,

Ззів-єс мене через суку!

– Було ж тобі не гуляти,

Курві віри не давати,

Бо у курви тілько віри,

Що на бистрій воді піни.

Лежить Довбуш на порозі,

Єго ж хлопці у тривозі:

– Чи рубати, чи палити,

Чи живиці натопити?

– Ні рубайте, ні паліте,

Ні живиці не топіте,

Людська кровця не водиця,

Проливати не годиться,

А озьміть мя на топори,

Занесіть мя в Чорногору,

Най ся ляхи не збиткують,

Моє тіло не чвертують.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 15, арк. 16 зв. – 17 зв.). Вперше опублікована у кн. «Буковина в піснях» (Чернівці, 1957, стор. 31 – 32). Одна з улюблених співанок Ю. Федьковича. Про її виконання маємо неодноразові згадки в автобіографічних творах поета.

Вітак си сяду кобзу настроїти,

Та й зачну пісню Довбушеви піти, –

– каже він у вірші «Сонні мари» (т. І, стор. 17).

Популярністю користувалася пісня і серед солдатів-буковинців. У вірші «Городенчук» Ю. Федькович розповідає як про своє майстерне виконання її, так і про емоційне сприйняття слухачів:

А як вшкварить Довбущука,

То всі аж до зброї

Ізірвут-ця!.. Кров запахне!

Таке тото диво!

(т. І, стор. 239).

Цитатно співанка використана як пісня Дмитра у драмі «Керманич». Оскільки вона дещо перефразована, наводимо її тут:

Лежит Довбуш на порозі,

Грає кровця в дві дорозі!..

Гой ти Дзвінко – гой ти суко –

За що ж мені такі муки?!..

Гой то – Довбуш – за коханє!

Пий си кровцу на сніданє!..

А на обід буде штука –

А по віки всім наука!..

(т. III, ч. ІБ, стор. 50).

Співанка про Довбуша надихнула Ю. Федьковича на створення віршів «Довбуш» (т. I, стор. 84-89), «Сам» (т. I, стор. 172-174), «Дзвінка» (т. I, стор. 403 – 404); відчутний її вплив на всіх редакціях драми «Довбуш» (див. т. III, ч. ІА). Пісня дуже поширена. Її варіанти див.: , І, стор. 152; «Народні пісні в записах Івана Франка», Львів, 1966, стор. 257 (з мелодіями); «Історичні пісні», К., 1960, стор. 423, 975; зб. «Народ про Довбуша», К., 1964.

Кути – містечно, нині Косівського району Івано-Франківськоі області.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 137 – 138.