Слово до колядників

Юрій Федькович

Празник Рождества Христового обходить руский нарід усігди велично і забавно, колядуючи і співаючи, як то вже наш нарід собі до співаня усігди охочий. Задержалося також много старовіцких звичаїв і обичаїв у рускім народі, з дідів і прадідів ще, от як на примір щедрівки, пісни про Маланку, пісни водорщані (йорданскі, водохрестні) і таке инше.

Ту нашу старовіччину варт і треба шанувати, бо є то дорога памятка для кождого русина. С тих давних благословенних часів перейшли на нас і ті наші прекрасні щедріки та коляди, що їх тут споре число передаємо рускому парубоцтву до любої уподоби, і гадаємо їх що року новими поновити, коли лиш будемо чути, що наша молодіж буде собі шукати розривки і забави у читаню та у краснім рускім співі, а не у поганій жидівскій бразі», котрої славні наші прадіди не знали і котру – допоможи того Боже! – чей і ми забудемо.

О, тогди то весело та радістно загомонить руска давна наша коляда по богатих домах! Кождий нарубок, кождий хлопець знати буде читати і співати, а по полицях і сволоках не будуть улискуватися вонячі горівчані фляшки, але красуватися будуть усілякі добрі книжки. А ми усі, кілько нас є письменних Русинів, старатися будемо з усеї сили, аби вам тих таких книжочок достарчити: і добрих, і дешевих, а подеколи і забавних, бо розірватись і забавитись також часом треба, коби тілько не по плюгавих корчмах та при жидівській горівці!

Примітки

Друк. Руски церк. і нар. коляди и щедровки, 1873, стор. 3 – 4.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 604 – 605.