Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Кріль Ероль

Переклад Ю.Федьковича

Варіанти тексту

(За Гетим)

Через ліси, через гори –

Недоле моя! –

Їде батько з дитиною своїм сином

В неділю до дня.

– Чого ж бо ти, мій синочку,

Голівку сховав?

– Гой, таточку, голубочку:

Кріль Ероль там став!

– Ні, синочку, дитя моє, –

Нічо не стоїть!

– А тото що – у коруні?

Отам Адіть, о! Адіть!!

– Хлопчику, гоя!

Гайда зо мною!

Прекрасні гри йму му

Грати з тобою!

Прекрасні квіти

В моїм садочку!

Дасть тобі неня

Білу сорочку!

Гой Ой, таточку, голубочку,

Він мя зачіпат:

Каже, що дасть сорочечку сорочичку,

Ще й будет ся грать!

– Цить, сину мій малесенький манесенький,

Цить соколе, цить:

Тото вітер буйнесенький

У листі шумить!

– Хлопчику, гоя!

Гайда зо мною –

Возьмуть тя доньки

В танчик з собою.

Мої донечки

В Зельмана грають,

Ще й заколишуть,

Ще й заспівають!

– Гой, таточку, голубочку,

Дивіться – оя!

Кріль Ероля пишні дочки,

Мабіть, то стоя?

– Ні, сину синку мій, дитя моє;

То кладений пліт –

А то верба кучерява

За Під плотом стоїть!

– Хлопчику, гоя!

Гайда зо мною, –

Я тебе возьму

Силов з собою!

Твоя урода –

Моя подоба.

Рушай зо мною

В мою господу!

– Вай, таточку, не дай мене голубочку!..

– Цить, синку мій, цить!

– Хоче мене король Ероль,

Таточку, убить!!!

– Ні, синку мій, дитя моє…

Недоле моя!..

Не йдіть, люди, у дорогу

В неділю до дня!

Мина гори, мина доли,

Мина чорний ліс…

Батько сина неживого

Додому приніс.


Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 37, стор. 438 – 439. Друкуємо тут із автографу поетового, що заховався у д-ра М. Бучинського в Станіславові і переданий ним на власність Наукового тов. ім. Шевченка (зшиток звичайного паперу, 4 картки 4-о, записані з обох боків лиш дві картки. На стор. 5 лиш остатні 4 рядки і підпис поета). Декуди в тексті рукою автора пороблено поправки, більше згідні з текстом «Правди». Ті поправки і відміни першодруку супроти автографа подаємо в нотах.

Поезія є вільним перекладом поезії Й. В. Гете «» (1782). Назва її може перекладатись як «Вільховий король», у Федьковича слово Ероль стало власним іменем.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 330 – 332.

Вперше надруковано в жури. «Правда», 1868, № 37, с. 438 – 439. У Писаннях баладу віднесено до розділу «Поезії 1868 – 1876 рр.». Та, як видно з листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді, твір був готовий уже в перших місяцях 1866 р.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 3, № 3727.

Даний твір – вільний переклад популярної балади И.-В. Гете «Erlkönig».

Про цей, а також про наступні два переклади – з Шіллєра та Гейне – чеський дослідник творчості Федьковича М. Кргоун говорить:

«У них збережена думка, головні дійові риси, тема [відповідних німецьких творів. – М. Шалата], але зі всіх дихає на нас Буковиною, у всіх виступають українці-гуцули» [Krhoun Melislav. Bäsnicke diio Jurije Fedkovyce. – Брно, 1973, с. 188].

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 525.