Кріль Ероль
Переклад Ю.Федьковича
Варіанти тексту
|
||
(За Гетим)
Через ліси, через гори –
Недоле моя! –
Їде батько з дитиною своїм сином
В неділю до дня.
– Чого ж бо ти, мій синочку,
Голівку сховав?
– Гой, таточку, голубочку:
Кріль Ероль там став!
– Ні, синочку, дитя моє, –
Нічо не стоїть!
– А тото що – у коруні?
Отам Адіть, о! Адіть!!
– Хлопчику, гоя!
Гайда зо мною!
Прекрасні гри йму му
Грати з тобою!
Прекрасні квіти
В моїм садочку!
Дасть тобі неня
Білу сорочку!
– Гой Ой, таточку, голубочку,
Він мя зачіпат:
Каже, що дасть сорочечку сорочичку,
Ще й будет ся грать!
– Цить, сину мій малесенький манесенький,
Цить соколе, цить:
Тото вітер буйнесенький
У листі шумить!
– Хлопчику, гоя!
Гайда зо мною –
Возьмуть тя доньки
В танчик з собою.
Мої донечки
В Зельмана грають,
Ще й заколишуть,
Ще й заспівають!
– Гой, таточку, голубочку,
Дивіться – оя!
Кріль Ероля пишні дочки,
Мабіть, то стоя?
– Ні, сину синку мій, дитя моє;
То кладений пліт –
А то верба кучерява
За Під плотом стоїть!
– Хлопчику, гоя!
Гайда зо мною, –
Я тебе возьму
Силов з собою!
Твоя урода –
Моя подоба.
Рушай зо мною
В мою господу!
– Вай, таточку, не дай мене голубочку!..
– Цить, синку мій, цить!
– Хоче мене король Ероль,
Таточку, убить!!!
– Ні, синку мій, дитя моє…
Недоле моя!..
Не йдіть, люди, у дорогу
В неділю до дня!
Мина гори, мина доли,
Мина чорний ліс…
Батько сина неживого
Додому приніс.
Примітки
Друк. Правда, 1868, ч. 37, стор. 438 – 439. Друкуємо тут із автографу поетового, що заховався у д-ра М. Бучинського в Станіславові і переданий ним на власність Наукового тов. ім. Шевченка (зшиток звичайного паперу, 4 картки 4-о, записані з обох боків лиш дві картки. На стор. 5 лиш остатні 4 рядки і підпис поета). Декуди в тексті рукою автора пороблено поправки, більше згідні з текстом «Правди». Ті поправки і відміни першодруку супроти автографа подаємо в нотах.
Поезія є вільним перекладом поезії Й. В. Гете «» (1782). Назва її може перекладатись як «Вільховий король», у Федьковича слово Ероль стало власним іменем.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 330 – 332.
Вперше надруковано в жури. «Правда», 1868, № 37, с. 438 – 439. У Писаннях баладу віднесено до розділу «Поезії 1868 – 1876 рр.». Та, як видно з листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді, твір був готовий уже в перших місяцях 1866 р.
Автограф зберігається в ІЛ, ф. 3, № 3727.
Даний твір – вільний переклад популярної балади И.-В. Гете «Erlkönig».
Про цей, а також про наступні два переклади – з Шіллєра та Гейне – чеський дослідник творчості Федьковича М. Кргоун говорить:
«У них збережена думка, головні дійові риси, тема [відповідних німецьких творів. – М. Шалата], але зі всіх дихає на нас Буковиною, у всіх виступають українці-гуцули» [Krhoun Melislav. Bäsnicke diio Jurije Fedkovyce. – Брно, 1973, с. 188].
Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 525.