Стрілець (2)

Переклад Ю.Федьковича

(За Шіллером)

Збирається козаченько

Да на полювання,

А та його рідна ненька

Благає-ридає:

«Не йди, сину, в чорні гори,

Сиди, сину, дома!

В чорних горах та цариця.

Що смерече ломить…

Лучше іди в полонину

Білі вівці пасти;

Там, сину мій, гра тримбіта,

Там доля, там щастя!»

«Не хочу я того щастя,

Не хочу тримбіти,

А у гори, в чорні гори

Я там собі піду

Погуляти з ясним кресом

За полохов ланев!

От де щастя, моє щастя!

Пустіть мене, мамо!»

Та й полетів козаченько

В гори-кремениці!

Летить скелев, летить шпилев,

А перед ним птицею

Та полоха серна-ланя…

Боже ти мій, Боже!

Уже впала на коліна,

Вже далі не може:

Втомилася безталанна,

На смерть утомилась.

А він на те й не питає,

Що вона так мило

До його, знай, подивилась –

Мірить-приміряє.

Аж тим часом та цариця

З скелі виступає

Та й нещасну обгортає

Святою рукою.

«О ти стрільче, самовільче,

Ти сину розбою!

Чи не воля в твоїм долі

Крові тобі пити,

Що ти мусиш аж до мене

За нею гонитись?

Аж до мене в мої гори

Нести лиха, кари!

За що б’єте – вбиваєте

Ви мою отару?»

Примітки

Друк. Правда, 1868, ч. 31, стор. 367 – 368.

Вільна переробка Шіллєрової балади, якої переклад, близький до оригіналу, але далеко менше вдатній щодо поетичної стійності, був друкований у виданню поезій з 1862 р.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 323 – 324.