До Варки

Петро Гулак-Артемовський

Ну, дядино Варко!

Прийшлось було шпарко:

Таке напало,

Опановало,

Що притьмом згинуть

І ноги одкинуть!

Груди підперло,

Нутро замерло;

Очі – цибульки,

На носі бурульки,

А з носа… крий боже!

Що й сказать негоже:

Знай, хлюпа і плюска,

Мов в калюжі гуска!

А в пельці ж то, в пельці!

Неначе в бутельці;

Зашпунтовало,

Замуцьовало,

Що ні ковтнути,

Ані дихнути!

Так тебе скрутить –

Аж баньки помутить!

А в роті бридко,

Що й плямкнуть гидко:

Приміром, вівці

Стояли на днівці!..

Язик мов з сириці,

На язиці печериці…

Така нудота,

Що й вмерти б охота!

А тіло мліє,

В очах жовтіє,

І млосно, і нудно,

І так якось чудно:

Все б то на воміти…

От жінка й діти

Голосять: «Тату!

Покличмо в хату

Варку – то, може,

Трохи поможе!»

Покликали Варку,

Піднесли їй чарку:

Вона ж як погляне:

«Се, – каже, – погане!

Се, бач, од пристріту!

Подай воду гріту!»

Подали водиці

І кухоль з полиці.

Звернула до сходу,

Подула на воду.

Перехрестилась

І помолилась;

І над водою –

Кив головою!

Кивала-кивала,

Шептала-шептала,

Подивилась в вічі,

І сплюнувши тричі,

Та й бурх солі в склянку,

Мабуть, з хвіліжанку!

«Випий же, – каже, –

Жінка дьогтем змаже».

Випив, скривився,

Трохи не скрутився!

Бридка до одмінка!

От шмарує жінка;

Вона ж ялозить,

А тут морозить;

А піт підо мною

Ропа ропою!

Я зціплю зуби –

Трусяться губи…

Тут – гульк! – надо мною

Нічною добою

Скоїлось диво –

З сирівцю пиво!

От я й оклигав!

А то б проплигав

По пеклу довгенько…

Ну, дядино-ненько!

Воно за сю ласку

Дав би й на запаску,

Та грошей не маю,

Хіба заспіваю.

А ти, кобзарю,

Заграй про Варю!

Пісня

Ой, не вода клубком крутить

В криниці й шумує.

То вдівонька сльози губить

І гірко жалкує.

Ой, дарма тій воді литься

З повної криниці,

Як нікому в ній напиться

Свіжої водиці.

Нащо й слізки вдові лити,

Коли той вже в небі,

Що вмів сльози осушити

В невзгоді й потребі?

Ой, не горлиця ж на дубі

В діброві воркує –

То вдова по мужі любім

Стогне і горює.

Не воркуй же ти, горленько,

Так смутно на гілці –

Не почує твій друженько,

Захоплений в сільці!

Плакала й ти, Варю, вволю:

Мертвим сліз не треба;

Тепер дбай на дітську долю,

А долі жди з неба!

28 декабря 1857 г., Харьков

Примітки

Вперше надруковано Ю. Романчуком у ЗНТШ, 1904, т. 60, кн. 4, с. 10 – 11 (перша половина вірша, з підзаголовком: «На мое выздоровление от гриппа по её наставлению», без дати) та в кн.: Твори І. Котляревського, П. Артемовського-Гулака, Є. Гребінки, с. 426 – 427 («Пісня»).

Автограф невідомий.

Подається за публікацією в кн.: Науменко В. Нові матеріали для історії української літератури XIX в., вип. 1, с. 21 – 23.

Варка – Купчинова Варвара Іванівна, знайома П. П. Гулака-Артемовського. До неї звернуто також вірш «Не виглядай, матусенько…».

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 105 – 107.