Адріан Кащенко

Адріан Феофанович Кащенко (19 вересня (1 жовтня) 1858 р., хут. Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині с. Веселе Запорізького району і області) – 16 березня 1921 р., Катеринослав) – український письменник і видавець.

Його біографія практично не вивчена. Єдина підставова стаття для неї – це спогади (1920) його старшого брата, вченого-зоолога Миколи Кащенка (1855 – 1935). Біографічні відомості з цих спогадів переписуються з однієї статті до іншої, не маючи ніяких додаткових підтверджень або документальних даних.

Адріан (подекуди пишуть – Андріан, як правильно, невідомо) був наймолодшим сином у багатодітній родині невеликого землевласника. В 1867 р. поступив до Катеринославської гімназії, але вчився вкрай погано, не закінчив навіть третього класу і перейшов до юнкерського училища. Одержав офіцерський чин (невідомо який) і служив у війську (невідомо, де й коли). Вийшовши у відставку (невідомо коли й з якої причини), поступив на службу залізничним контролером, де й служив до 1917 року включно. Під кінець служби він отримав чин дійсного статського радника (який прирівнювався до генерал-майора).

З 1914 року він служив у рідному Катеринославі, очолював місцеву «Просвіту». В 1916 – 1921 рр. він наймав квартиру в будинку по вул. Басейній, 24 (нині – вул. Писаржевського, 24). Тут, у його помешканні, містилось і очолюване ним видавництво. В кінці 1917 року А. Кащенко тяжко захворів (інсульт) і вже не міг повернутись до активного життя.

Помер Адріан Кащенко у Катеринославі й був похований на престижному Севастопольському цвинтарі (назва його походить від поховань воїнів Кримської війни 1854 – 1855 рр., які померли у Катеринославі). «Вдячні» нащадки зруйнували цвинтар і перетворили його на Севастопольський парк. Могила А. Кащенка була при цьому знищена.

Доля архіву й рукописів А. Кащенка невідома. Фрагментарно збереглися його листи до полтавського видавця Григорія Маркевича, українського діяча у Петербурзі Петра Стебницького, але це листування не зібране, не систематизоване, не вивчене й не опубліковане. Фотографій А. Кащенка відомо тільки дві – одну з них ми подаємо.

Творчість А. Кащенка можна поділити на три періоди. В ранній період (1883 – 1887 роки) він займався літературною працею лише епізодично. У другому періоді (1903 – 1908 роки) увага письменника притягнута до сучасних йому проблем українського життя, зокрема, до революції 1905 року. Третій період (1912 – 1916 роки) був найбільш плідним і значущим. Кащенко нарешті знайшов себе як автор історичних повістей та популярних нарисів з історії України, власне, з історії козацтва.

Одразу після Лютневої революції 1917 року, коли зникли перепони на шляху друкованого слова, А. Кащенко організовує «Українське видавництво А. Кащенка у Катеринославі». Він був не тільки організатором, але й головним працівником цього видавництва. Значну частину продукції видавництва становили історичні повісті самого Кащенка. Видавництво відбирало дуже багато сил і часу і, здається, у 1917 році Кащенко вже не писав нових творів. Після хвороби Кащенка видавництво вели інші люди (невідомо, хто саме), воно працювало у 1918 та 1919 роках, і тільки московські «визволителі» поклали йому край.

Адріан Кащенко, таким чином, не встиг написати нічого про більшовиків; більшовики, зі свого боку, не знайшли часу і натхнення розстріляти «колишнього царського генерала». Вони спохопилися тільки в 1932 році, оголосивши Кащенка «українським націоналістом» (буржуазним, ясне діло). Всі його твори були вилучені, а його ім’я піддане повній забороні. Певне піднесення інтересу до його творчості в 1991 – 1992 роках звелося до перевидання трьох збірників його історичних повістей і змінилося звичною для України байдужістю.

Бібліографія творів Адріана Кащенка

Слід знати, що систематично укладеної бібліографії літературних творів Адріана Кащенка досі не існує. Початок бібліографуванню його творів поклав я (у 10-у зошиті «Бібліографії старої України», нині доступному в ). Дані про видання його творів дуже суперечливі, непевні й неповні. Додаткову складність вносять численні перевидання його творів у 1917 – 1919 роках – ніколи не можна бути певним, що описано саме перше видання. Тому цей список треба розглядати як орієнтацію для подальших пошуків.

Оскільки дати перших видань творів не усталені, список відсортовано за назвати творів. Занотовано тільки прижиттєві видання, пізніше перевидання не враховані, хоча їх було чимало (на еміграції).

Борці за правду: історичний роман [про І.Богуна]. – Полтава: Г. Маркевич, 1913 р.

2-е вид: Катеринослав: 1917 р.

Перевидання: Катеринослав : друк.І.Висьмана, 1919 р. – 112 с.

Бусурманська неволя в українській народній поезії. – Катеринослав : 1915 р. – 58 с.

Перевидання: Катеринослав : друк.І.Вісьмана та І.Мордхилевича, 1917 р. – 64 с.

Великий луг запорозький. – Єкатеринослав : 1917 р. – 106 с. [написано в 1916 р.]

Перевидання: Катеринослав : 1917 р. – 112 с., з малюнками і картою.

Гетьманове урочище: згадки про Сагайдачне. – Дніпрові хвилі, 1911 р., № 2 – 4.

Перевидання: Згадки про Сагайдачне та його околиці. – Катеринослав : 1916 р.

Перевидання: Згадки про Сагайдачне. – Катеринослав : 1917 р.–111 с.

Дим. – Катеринослав: 1907 р. [оповідання на сучасну тему]

Дрібні оповідання. [Ми не знаємо вихідних даних такої книги, якщо вона існувала].

Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи. – 1883 р.

З Дніпра на Дунай: оповідання з часів скасування Запорізької Січі. – Катеринослав : 1914 р. – 116 с.

За віру і честь (Зразки життя українських козаків XVII віку). [п’єса, опублікована під псевдонімом В. А. Тертичний, але вихідних даних ми не маємо].

Запорозька слава: історичні оповідання. – 3-є вид. – Катеринослав: 1917 р. [написано 1906 р.]

Перевидання: Катеринослав : друк.І.Висьмана, 1918 р. – 93 с.

За що? – Черкаси: Сіяч, 1917 р. – 40 с. [Оповідання про революцію 1905 року, написане й опубліковане 1906? 1907? року.].

Зоря нового життя. – Полтава: 1907 р. [Комедія, розпочата в 1887 р.]

Перевидання: Джерсі сіті (Нью Йорк): 1917 р. – 62 с.

Зоряно. – «З неволі», Вологда, 1908 р. [Повість на сучасну тему, написана 1907 року].

Перевидання: Катеринослав: 1917 р.

Зруйноване гніздо: історична повість. – Літературно-науковий вісник, 1914, т. 65 (2), с. 202 – 232, 434 – 489.

Перевидання: Катеринослав: 1917 [?] р.

Казка про рибалку та рибку / переклад з О. С. Пушкіна.–Полтава: 1907 р.

Кость Гордієнко-Головко: останній лицар Запорожжя. – Катеринослав : друк.І.Висьмана, 1917 р. – 50 с.

Перевидання: Катеринослав : Українське в-во, 1919 р. – 40 с.

Перевидання: Дніпро, 1991 р., № 4, с. 148 – 165.

Мандрівка на Дніпрові пороги. Оповідання для дітей з малюнками. – Катеринослав: 1916 р.

Вид. 2-е: Катеринослав, 1917. — 40 с.

Вид. 4-е: Катеринослав – Ляйпціг: [1922 р.] — 24 с.

Мрії і дійсність. [Оповідання на сучасну тему, написане в 1906 р. За іншими даними, надруковане в Полтаві в 1900 р.].

На руїнах Січі. – Катеринослав : друк.І.Висьмана, 1917 р. – 16 с. [Нам невідомо, чи це не те саме, що й «На руїнах Старої Січі». Начебто перше видання було в Катеринославі в 1907 році].

На руїнах Старої Січі. – Рідний край (Полтава), 1907 р., № 1, 7 січня. [Оповідання написане 12 грудня 1906 р.]

Над Кодацьким порогом: історичне оповідання про Івана Сулиму. – Дніпрові хвилі (Катеринослав), 1912 р., № 20 – 24.

Перевидання: К. : Час, 1913 р. – 28 с.

2-е вид.: Катеринослав : 1917 р. [сам автор вважав це видання другим.]

Напровесні: драма з життя української «Просвіти» на 5 дій. – Катеринослав: друкарня б. Бр. Св. Володимира, 1917 р. – 118 с.

Оповіді про славне військо низове Запорозьке. – Катеринослав : 1917 р. – 370 с. [Твір розпочато в 1914 р., в 1916 р. подано до цензури, дозвіл якої надійшов на початку 1917 р. Перше видання слід датувати 1917 роком, численні звістки про видання 1916 р. є непорозумінням. Друге видання надруковане в 1918 р., третє (доповнене невідомо ким і коли) – в 1919 р.]

Перерід. – Катеринослав: 1916 р. [Оповідання на сучасну тему, надруковане нібито в 1908 р.].

Під Корсунем: історична повість. – К. : Час, 1914 р. – 135 с. [Є звістки про видання 1913 р., вихідні дані якого нам не відомі].

Перевидання: Катеринослав: 1919 р.

По закону: сатирична комедія на 2 дії. – Київ: 1909 р.

Предание о могилах „Близнецах”. – Екатеринославский юбилейный листок, 1887 г.

Пригода з Кобзарем. [Оповідання про Т. Г. Шевченка, написане 1906 р. Ми не знаємо вихідних даних].

Про гетьмана козацького Самійла Кішку: історичне оповідання. – Катеринослав : 1916 р. – 35 с. [Начебто було видання 1914 р.]

Про гетьмана Сагайдачного. – Катеринослав : друк.І.Висьмана, 1917 р. – 38 с., 9 арк.ілл. [Начебто було видання 1914 р.]

Сіркова могила. – Добра порада, 1906 р., 24 лютого.

Сіркова слава: дитяче оповідання. [Рукопис з авторською датою 11 лютого 1903 р. надіслано до «Літературно-наукового вісника», не надруковано, зберігається в архіві журналу; можливо, те саме що пізніша «Запорізка слава»].

Славні побратими: історична повість. – Санктпетербург: 1913 р.

2-е вид.: Катеринослав : 1917 р.

Слушний час. – Вісник товариства «Просвіта» у Катеринославі, 1917 р., № 2, 24 березня. [Стаття опублікована під псевдонімом А. Будій].

Три шляхи: вірш-алегорія. – Літературно-науковий вісник, 1904, № 6, с. 221.

Перевидання: Розвага: український декламатор. – К.: 1905 р.

Тяжкий гріх. – Катеринослав: 1917 р. [Оповідання з часів першої російської революції].

У запалі боротьби: історична повість. – Полтава: 1914 р.

2-е вид.: Катеринослав : 1917 р.

Перевидання: Катеринослав : 1919 р. – 116 с.

Щирі малороси. – 1906 р. [Оповідання на сучасну тему].

Як і для чого ми уряжаємо “Просвіти”. – Катеринослав: 1917 р.

М. Ж. 29 серпня 2013 р.