Удосвіта

Олександр Кониський

Ти рано, рано, друже, встав,

Удосвіта збудив ти долю;

І рано, друже, розпочав

Вовік не оранеє поле.

Поглянь, щириця скрізь яка,

Яка тверда, як скаменіла;

Вовік тут ратая рука

По ниві з плугом не ходила.

Давно й дощу тут не було,

Все без роси позасихало;

Бур’ян та зілля поросло

І пирію сліду не стало.

Даремна праця, друже мій!

На камінь кидати насіння;

Даремно час загубиш свій,

Не буде вжитку поколінням.

Покиньмо мертвих, брате мій!

Будім живих; ходім орати

Свої степи; та знання сій, –

То хліб і долю будем мати.

Примітки

Вперше надруковано в зб.: Кониський О. Я. Порвані струни. – С. 22. Дата написання не зазначена. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 539.