Горе

Олександр Корсун

(З чеського)

Помарніло яснесеньке сонечко на небі,

Либонь усе небо хоче засипати льодом,

Вже заплаканим очицям не зійдеш ти більше;

Коло серця, мов гадюка, тяжке горе в’ється.

Затремтить душа; мов з ляку, моторошно стане;

Серце бідне дуже ниє, що ніхто не знає, –

Рідний батечко не знає, не знає і неня,

І ніколи не скажу я ні сестрам, ні брату…

Серце ниє по милому, по милому й б’ється,

Б’ється, доки у сирую землю не заляже!

X. 1840

Вперше надруковано в альманасі «Сніп», 1841 р., с. 226. У кінці зазначено місце і дату написання: «X. 1840».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 318.