Новоявлення

Михайло Харишин

Минулись гетьмани в країні,

Минулось посполитство, козаки,

Панує нині кочубеєве насіння,

Всміх зневажає Богове й людське.

Явились знову «лідери» народу,

Як в «кращі» пам’ятні роки,

І кожен з себе подає героя,

Хоча героїв канули віки.

«Покращення» укотре обіцяють,

Мовляв, ще потерпімо рік чи два,

Тим часом нарід, нація вмирає,

І спить собі. Якісь зомбовані тіла…

Збудись, зведись з колін, народе,

Покірно не ведися, мов теля,

Вдихни повітря волі в повні груди,

Живи для себе, а не з прихоті царя.

Живи, не оглядайся на сусідів,

Хотів би, щоб нарешті зрозумів -

Шанують здавна в світі лише рівних,

Бояться сильних, а ненавидять рабів.

Ви теж затямте, ґоспода заможні:

Страшнішого немає бунтаря,

Як раб, якому допекли вельможні,

Не зна пощади він, не знає олтаря…

Нові потрібні нації обличчя,

Нова ідея, вільна від оков

Понятій, совковізму чи дволицих,

Очищена дощенту, до основ!

25-27.02.2011, Кишинів