Першокурсниця

Михайло Харишин

Далекий перший курс, студентське літо,

Вечірній парк, собор залитий сріблом,

Калейдоскопом зір небесна твердь покрита,

І човник-гойдалка возносить двох над світом.

А потім танцмайданчик, музика, гітара,

Повільний танець, ви удвох, ви пара,

Повчальну пісню вам співає група «Круг»,

В ній про розлуку неминучу мовить друг.

Наталю, Наталю, струнка, кароока,

Ти юна, тобі вісімнадцять лише,

Для тебе всміхається доля широка,

В простори, Наталю, небесні несе.

Наталю, Наталю, дівча без печалі,

Щаслива і горда в земному раю,

Життя відкриває для тебе всі далі,

То ж вибери стежку, Наталю, свою.

Багато літ зійшло, спливло від того часу,

Ви, як в тій пісні, розійшлися в дві стежини,

Та все ж у юність повертаєтесь прекрасну

Думками, де стрічає вас дівчина.

І, де юнак спішить з великим тортом,

З святковим кремом-надписом вітальним,

Не треба ні шампанського, ні тосту,

Хмеліє він від молодості, сяє.

Наталю, Наталю, тобі побажаєм,

Ще сотню щасливих, розкішних років,

Можливо колись ти у снах пригадаєш,

Те літо далеке, студентські ті дні.

Наталю, Наталю, живи без печалі,

Щаслива і горда в земному раю,

Для тебе відкрило життя усі далі,

Й ти вибрала стежку, Наталю, свою.

9.04.2011, Кишинів