Сумні новини з України

Михайло Харишин

Надходять, брате, нам щоднини.

Вже, кажуть, мову солов’їну

На рівень звели худобини.

Продали все, що продається,

Тепер й за землю узялися,

Не буде скоро чим гордиться,

Хоч плач, хоч тішся, хоч казися.

Уже відкрито українське

Змели, принизили, зганьбили.

Святкують там тепер чужинське,

Свого соромляться, змирились.

А що ж ви хочете, братове,

Коли приблуда-губернатор

Глумив Шевченка навіть в школі.

Який з Тараса вже оратор?

Радіє бісове насіння,

Сьогодні бал їх в Україні.

Лихії знають: без коріння

Нема хребта, нема й країни.

А ми… спимо, ми мовчимо,

У закрома свої сховались,

Радієм вбогі – пронесло,

Бо держиморді не попались.

У тямки взять ніяк не можем,

Що поодинці ми ніщо,

Лише поплакатись спроможні,

І не в рушник, а в полотно.

Що довго будем так ворожим

Служить ідеям, гаманцям…

Доволі, брате, досить може,

Пора за справу братись й нам!

14.03.2011, Кишинів

Лист на сайт