Напередодні

Софія Малильо

Гряде той час, та високосна днина,

коли дітей своїх спитає Україна,

чого самі вони від себе ждуть:

чи вже готові нерозумні діти

не плакати, не в путах рабських скніти,

а мужньо вийти на свободи путь.

О Мати, Мати! Що тут ще питати?

Навіщо й долю даром спокушати?

Пора виходити на власний шлях!

Та з півночі ячать недобрі круки,

вони жадають нам нещастя й муки,

собі ж – поживи на твоїх полях.

А на твоїм окраденім просторі

опричники й запроданці суворі

здіймають крик жадливим крукам в лад.

То крик ненависті, злоби й відчаю.

Та чаша мук вже сповнена до краю.

Немає рабству вороття назад!

30/XI-1991.