«Ще не вмерла…» – з туги й болю…

Софія Малильо

«Ще не вмерла…» – з туги й болю,

мрії світлої про волю

народились ті слова.

Крізь віки чужі вандали

Україну плюндрували, –

а душа її жива!

Крізь віки ворожа сила

Україну толочила

ще лютіше, ніж Батий.

Роздирали її чвари,

розпинали яничари,

але дух її – живий!

«Ще не вмерла…» – лиш в підпіллі

душі та серця зболілі

вимовляли ті слова.

Та вони ж вели у битву –

як присяга, як молитва –

тих, в кім честь була жива.

Од Дінця і до Говерли

піднялись ми, бо не вмерли

наші мрії, почуття.

Наші думи про державу,

про свободу, честь і славу

стали правдою життя!

27/XI-1991.