Рід

Софія Малильо

Роде наш прадавній, наш великий роде!

По важких сторіччях страждання і борні

сонце Правди й Волі і для тебе сходить,

і нова Надія сяє в далині.

Був ти надто мирний, хліборобський роде,

а з тобою поряд був жорстокий світ.

На лани врожайні хлинули заброди,

в хату твою тиху ліз лихий сусід.

Був ти, рідний роде, на талант щасливий

і плекав не силу, а красу і дух,

був ти у натхненні щедрий і мрійливий,

тим і осоружний ворогам навкруг.

А життя нещадне, а життя суворе,

той лиш вільним буде, в кого єдність єсть,

хто ворожу силу силою ж поборе

і не дасть топтати свою правду й честь.

О великий роде, трудно тобі нині,

дух твій у неволі важко постраждав.

Він коривсь віками чужинській гордині

і тому запроданцю, що й тебе продав.

Та вже сонце Правди і для тебе сходить,

і Надія світла сяє в далині.

Хай же світ побачить, як ти, рідний роде,

щастя здобуваєш у важкій борні.

6/XII-1993.